|
|
Главная » Фанфики » Приключения
20:48 Чорні сльози та кров. Частина 4. (Спогад 1. Частина 2.) Одкровення. |
« - Ти знаєш чого я прошу! – промовив в темноті якийсь грубий чоловічий голос, а потім, зовсім несподівано, сам чолов’яга вийшов на світло. Він був уже старий і немічний, а потім раптом перетворився на кістяка.
- Тоді віддай мені належне. – відповів йому ще якийсь голос і два довгих потоки відкрилися перед цим кістяком, а потім запалали червоними вогнями. «Я знищу все світло на землі і ніхто, повторюю, ніхто не стане мені на заваді.»
Далі все окутала пітьма. З велетенського дерева життя вирвалася чорна енергія і вона пройшла по світу Мором. Все палало вогнем, а потім стихло і провалилося в Пекло. Люди помирали, світ розпадався, війни, голод, смерть, страх – все це знищувало землю і тільки ті паралельні світи стояли непорушно і бачили руйнацію всього людства. Потім Юкіо побачили перед собою червоні очі і ще мить і дівчину проковтнула велетенська голова якогось чудовиська.».
- Ні! – кричала вона крізь сон. Несподівано у її світ прорвався якийсь світлий потічок, а потім Юкіо почула чиїсь голос: «Прокинься!» - він пролунав так гучно як грім і дівчина вскочила на ноги. Тепер вона помітила що знаходиться в невеличкій печері, а її за плечі тримає Наруто. Нічого не зрозумівши Юкіо з усієї сили зарядила юнакові по щоці.
- Та блін, за що? – запитав юнак.
- Ой, вибач, я не хотіла. Просто…просто… - вона явно хотіла щось сказати та потім вирішила промовчати.
- Можеш мені все розповісти. Я постараюся зрозуміти. – промовив Наруто. Потім він підійшов до хлопчака який подорожував з Юкіо і приклав тому до голову якусь вимочену ганчірку. Після бою з Керсеном і Цубакі хлопець повністю виснажився і зараз перебував без пам’яті. Сама ж Юкіо також втомилася з дороги і тому Наруто знайшов їм невеличку печеру у якій можна було відновити сили.
- Чому ти нам допомагаєш? – все ще запитувала у Наруто Юкіо. Їй була не зрозуміла позиція юнака і вона не могла з нею змиритися.
- Я уже відповідав на твоє запитання. Ось тільки чому ти не хочеш прийняти допомоги від когось стороннього? – відповів запитанням на запитання Наруто.
- Та що ти про мене знаєш? Через мене померло стільки людей! Я накоїла стільки лиха що й виправдатися не можна буде! Я потонула в ріках крові і в пітьмі зараз знаходиться моя душа! Якби ти пережив все те що спідкало на мене, побачив весь той жах, ти б думав по іншому! – в Юкіо явно почалася депресія та Наруто їй м’яко відповів.
- Якби ти знала що мені довелося пережити. Я страждав і хотів щоб усі жителі Конохи мене визнали. Я ніс тягар Дженчурікі і був проклятий цією ношею. Але одне я знаю точно – якщо ти просто так здасися то який тоді сенс взагалі жити! Якщо ти накоїла багато лиха, то ти повинна спробувати усе виправити! – останні слова Наруто пролунали так гучно що стеля в печері затряслася.
- Краще б я померла, а інші вижили і не страждали за мене. Краще б я тоді набралася рішучості і поховала себе разом з усім тим злом… - та не встигла дівчина договорити як Наруто схопив її і скрикнув просто в обличчя.
- Не можна просто так розкидатися своїм життям! Ти також людина, а не універсал. Я не знаю що там сталося але ти не маєш права такого говорити. Кожен має право на другий шанс, на виправдання. Життя – це не гра, воно дається тільки раз, а що на рахунок поразок, то їх в життя буде ще багато і людині потрібно вміти їх усіх подолати! – Наруто розлютився. Він був доволі емоційним юнаком і вибухав кожної миті, та у нього була сила яка могла звернути гори – сила віри, сила з допомогою якої можна було змінити будь яку людину, ба навіть цілий світ.
- Ну що ж, добре. Ти хотів знати і я тобі розповім. Тільки пробач за те, що тоді ти будеш зв’язаний по рукам і ногам від неминучої правди яку не сила змінити. Все це почалося дуже давно і навіть не в цьому вимірі. Це відбулося в царстві мертвих, у Чорної Вежі…
Історія Юкіо.
Царство Мертвих – це те місце куди потрапляють усі душі після смерті. Це свого роду чистилище, та тільки для найгірших людей, для тих, хто порушив «табу», а їх доволі мало в цім світі. Це місце спеціально для них, інші люди просто проходять через світ мертвих як мить, а потім зникають і потрапляють в Рай чи в Пекло, того уже ніхто не зна. Що ж до світу Мертвих, то там є велетенське місто. Це місто являється цитаделлю в якому є Чорна Вежа.
Вона знаходиться над небесами і там завжди сходить кроваве сонце. До цієї споруди можуть потрапити тільки ті, хто уже знає де вона знаходиться і в усій історії було тільки дві людини – чудовиська, які змогли проникнути в башту по своїй волі, не знаючи куди вони прямують і навіщо. Якщо вже про Чорну Вежу, то вона і справді темна і неприступна, вона холодна та страшна і там засідають різноманітні «феодали» та «королі» загробного світу. Єдине що в Чорній Башті є цікавим, це те, що навколо неї, з землі аж до небу ростуть троянди. Вони дуже гарні, але ці квіти мають колюче стебло і вони ніби говорять що за красу потрібно віддати дорогу ціну. Дані квіти старалися знищити та вони виростали знову і знову, а потім їх змушені були залишити. Та саме по їхнім стеблах можна було побачити де ж саме розпочинається Чорна Башта. На той час Владика Кісток сидів на троні і правив загробним світом. Він посилав у місто страшне чудовисько яке щодня їло душі мертвих людей, але ті завжди поверталися до життя бо померти для уже мертвого було просто неможливо. Вічні страждання, що тут сказати і вони завжди переслідували тамтешніх мешканців. Та одного разу все змінилося. В цей світ пробилося сліпуче сонечко яке значило початок нової ери і вона повинна була стати фіаско для світу мертвих який був проміжною ланкою і від знищення якого взагалі нічого б не змінилося. В той день народився страшний кошмар для Владики Кісток і цим жахом була я – єдина людина, яка могла раз і назавжди закрити Царство Мертвих в темноті. Звісно я народилася в світі живих і в Кісткового Володаря була ще одна проблема – моя смерть не врятувала б їхній світ від занепаду, навпаки, вона б привела до ще більшого краху. Еббрілліан Юкіо повинна була стати одним з світлих стовпів, промінців у темряві, тобто я мала нести тягар, прокляття і завжди жити в постійному страхові що одного разу по мене прийде пітьма. Майстри світла поклали на мене лише одну мету – дібратися до Дерева Життя і до Храму Зцілення, а там я мала віддати власне життя і розчинитися в потокові, а потім прожити вічність у пітьмі. Страшна ціна за мир у світі але все ж я була згідна з цією волею. Та як говориться: «У долі завжди свої плани на майбутнє» і усе почало розвиватися по своєму.
Кістковий Володар не сидів склавши руки, він розіслав своїх мертвих вояків по всьому світу і вони прокотилися Мором. Він знищив весь світ, багато людей померло від чуми, хвороб, воєн та інших бід, та все ж армії не вдалося знайти вхід до світлих храмів, до чистилищ. Коли Володар Кісток помітив що діла не буде, а на той час його армія уже раз сплюндрувала світ і він ще навіть не почав відновлюватися, володар покликав до себе 9 елітних вершників.
Вони були не мертвими, а живими і це був нонсенс для того світу. Чесно кажучи ці вершники віддали все що мали за владу і безсмертя, а Кістковий Владика все це їм дав за вічну службу. Дані люди були королями, вони були легендарними воїнами і свого часу правителями половини світу. З чорних воріт Морголу вони виїхали на своїх вірних скакунах і добили уже практично не існуючий світ, але і їм не вдалося досягнути поставленої цілі. Вершники об’їздили цілий світ, та так і не знайшли світлих храмів, хоч і підібралися до них дуже близько. Після цього Володар Кісток впав у відчай, та як кажуть біда не приходить одна, а для володаря це була безцінна знахідка. Одного разу до Чорної Вежі крізь завісу хмар пролетів велетенський чорний дракон. Він приземлився просто на вхідному павільйоні і йому на зустріч вийшла вся еліта мертвих. Несподівано до чудовиська підійшов якийсь чолов’яга в масці та чорному балахоні, він був головним заступником Володаря Кісток.
- Чого це драконам літати в нашому небі і дихати нашим уже мертвим повітрям. Чим можемо бути корисними? – якомога ввічливіше хотів промовити хлопець у масці.
Несподівано дракон спалахнув чорним вогнем і через деякий час перед усіма мертвими постав живий хлопець. У нього було чорне волосся, довгий синій плащ і велетенський чорний тесак за спиною. Сам юнак був доволі таки вродливий і стрункий. Наступної миті він помітив як на нього було наставлено 10 гострих мечів, та юнак взагалі не розгубився, а через якусь мить промовив.
- Я Хашику Каїн і вам би потрібно було відставити свою зброю поки я вас тут всіх не поховав. Можливо ви хочете вбити свою останню надію і вже це повинно для вас дещо значити. – сказав юнак.
- Про що ти говориш? – сказав заступник короля.
- Цей світ стоїть на краю прірви, а ви навіть не можете знайти людину яка здатна його погубити. Я ніколи не думав що Кістковий Володар настільки слабкий і немічний щоб не побачити деталей. – пафосу цього юнака можна було тільки позаздрити. Він говорив так ніби вважав себе центром усього світу, чи навіть Богом.
- Та як ти смієш? Наш володар найславетніший серед усіх королів, він править небом та землею, світом і всесвітом, а ти шмаркач яке взагалі маєш право піддавати його правління сумнівам! – промовив хлопець у масці.
- Я можу говорити все що захочу, якщо в словах моїх є сенс. Мені дуже сподобалася ваша Вежа і я хочу нею заволодіти. Якщо ви дасте мені шанс то я зроблю за вас усю складну роботу і більше вам не доведеться турбуватися за Світ Мертвих. – слова Каїна вдарили в саме серце Кістяного Владики. Він міг чути через стіни і бачив усе що відбувалося в царстві мертвих.
- Ось як?! Ну добре, але якщо ти не впораєшся то я відірву тобі голову. – промовив заступник короля.
- Ахахаха. Ти нічого не зможеш зробити. В реальному світі ви слабкі, а я сильний що тут що там. Та все ж таки ти не сказав головного – Чорна Вежа стане моєю? – запитав Хашику.
- Якщо ти зможеш це зробити то я навіть зроблю тебе Темним Королем. – несподівано, вийшовши на балкон промовив Кістковий Володар. Він подивився на юнака і зразу ж зрозумів що той впорається з поставленим завданням без зайвих проблем. Сам Володар був велетенський зростом. Він був схожий на привида одягненого в чудову мантію. На відміну від інших мешканців царства мертвих король був не просто скелетом, а скелетом поверх якого було насаджено шкіру, хоча вона була бліда як обпечене яблуко.
- Ну що ж. Вашому слову я повірю. – юнак пильно подивився в очі королю і зрозумівши що той не бреше враз перетворився на велетенського синього дракона і піднявся в небеса. Потужний потік повітря чуть би не розкидав усіх «феодалів», а також майже не скинув їх з вершини башти на землю. Кістковий Володар був єдиним кого взагалі не зачепила повітряна хвиля і він дивився як могутній дракон набирає висоту і зникає десь у хмарах. «А ти далеко зайдеш, хлопчику мій!» - промайнуло в голові короля.
************
На горизонті з’явилося велетенське світле місто яке купалося у вранішніх променях. Воно було дуже красиве і просто заворожувало погляд. Напевно Каїн ще ніколи не бачив стільки величі та могутності. Найбільше юнакові сподобалося те, що з центру міста вгору підіймався велетенський стовп, який насправді був стовбуром дерева, ба навіть не простого дерева, а Дерева Життя. Ця споруда сяяла неймовірним світлом, наче сніг виблискував на сонці. Було тільки одне що не подобалося Каїну – це те що він взагалі не розумів навіщо було потрібно стільки розкоші та світлих кольорів. Юнак звик до пітьми і тому зараз йому було взагалі не зручно. Ще через якусь мить дракон змінив курс свого лету і ввійшов у зовсім інший повітряний потік.
Зараз Каїн знаходивсь біля одного з храмів у якому він хотів знайти Юкіо – світлого паланкіна. В голові юнака була лише одна мета, слово, місія – захопити Чорну Вежу. Юнак хотів це зробити не просто так, він знав що у ній є багато секретів про які навіть Кістяний Король не здогадувався.
Через добрих пів години перед драконом з’явився бар’єр. Каїн його не бачив але він навчився відчувати ворожу енергію. Юнак мав пройти цю перешкоду не «засвітившись» інакше вся його подорож могла розлетітися нанівець.
- Печатка вранішньої зорі. – сказав сам собі Каїн і раптом юнак – дракон перетворився на суцільний потік енергії який без зайвих проблем пройшов через перешкоду. Це була техніка перебуваючи в якій Каїна ніхто не міг поранити чи помітити, а так як енергія існує скрізь, навіть у техніках ворогів, то це була свого роду універсальна техніка. Тепер дракон знову змінив траєкторію польоту і нарешті помітив перед собою невеличкий храм. Він стояв над прірвою і був не дуже великим. Хоча все це відносно, споруда нагадувала замок, лише без головних та внутрішніх мурів. Тобто це була чисто відкрита Бастілія.
В храмі Юкіо стояла перед статуєю якогось ангела і дивилася на нього. Вона була вражена роботою майстра який точно передав усі деталі, а також дівчина відчувала внутрішній тісний зв’язок з цим ангелом. Через якусь мить дівчина присіла в реверансі і тут вона відчула настільки потужний потік енергії що ледве не втратила свідомість. Далі все для Юкіо було як в тумані. Спершу громом рознісся на всі усюди чиїсь голос і всі вітражі просто розлетілися на мільйони шматочків. Потім на даху храму почувся якийсь шерхіт, а далі стеля з гуркотом полетіла на підлогу. Спершу через прохід в середину будівлі влізла велетенська голова синього дракона, а потім чудовисько раптом почало зменшуватися і через деякий час на знищеній під уламками даху підлозі стояв Каїн.
Юнак знаходився в просторій кімнаті з безліччю скульптур ангелів та інших святих. Підлога була (ото ж то – була) вкрита плиткою, а точніше на землі було викладено мозаїку якоїсь битви. Навколо Каїн також побачив безліч колон та отворів у стінах у яких сиділи химери. Та милуватися видом у юнака взагалі не було часу. В той же момент коли хлопець доторкнувся підлоги, його оточили десь близько 50 озброєних вояків. Усі вони були в світлих халатах і окутані якоюсь дивною синьою енергією. Наступної миті 50 списів загорілися білим вогнем і всі вони були направлені на Каїна. Юнак взагалі не розгубився.
- Кровава Печатка. – сказав хлопець. Раптом зброя супротивників зупинилася. Стражі храму побачили як кожне лезо зупинилося врізавшись в якийсь покрив з крові самого Каїна. Несподівано юнак взмахнув вгору рукою. Він на якусь долю секунди зник з поля зору ворогів, а потім з’явився на тому ж місці де стояв, тільки от, ніби по команді, усі 50 стражів відчули біль і з кожного з них стрімким потоком хлинула кров. Усі захисники храму були уражені одночасно і попадали на землю. Тепер під ногами Каїна утворилася велетенська калюжа крові ворогів.
- Пані Юкіо – будь ласка, тікайте звідси. – під час невеличкого бою міг Каїном і стражами промовив до дівчини Паку. Це був невисокий на зріст юнак з білосніжним волоссям. Він яскраво виділявся з поміж інших стражів і мав доволі цікаві здібності хоч цього і не показував. Колись старійшини обрали Паку для досить складного завдання – він повинен був стати особистим охоронцем Юкіо і завжди спостерігати за дівчиною, захищати її у разі потреби, боротися за неї.
Та здається Юкіо взагалі не чула свого охоронця. ЇЇ знерухоміла енергія супротивника і ця сила відібрала у дівчини дар мови. Юкіо відчувала настільки потужну чорну енергію що під її впливом можна було знищити світ якби дати цій силі волю. Потім до свідомості дівчини долинуло ще одне прохання втікати з храму, та й цього разу вона не змогла нормально відреагувати.
Раптом між Паку та Юкіо промайнув як блискавка ворожий меч. Він розітнув повітря і міг легко знищити супротивників, якби Паку не відбив атаку своєю зброєю. Два меча зіткнулися в повітрі і викресали сніп іскор. Ще мить і Каїн прокрутив свого меча в повітрі та завдав нижнього удару по коліні. Супротивник часу не гаяв і знову з легкістю відбив атаку ворога. Ще якусь мить двоє ворогів обмінювалися серією ударів, та з часом кожен з них зрозумів що вони мають однаковий рівень – треба було змінити стратегію. Тепер, відбивши ще один напад, Паку замахнувся мечем і навколо нього засяяв синій вогонь. Каїн довго не думав і його здоровенний тесак запалав чорним вогнем. Нарешті зброя зіткнулася і супротивники опинилися в дивному колі – навколо них почали літати два дракони: чорний та білий. Через деякий час енергія утворена атакою просто вибухнула і ворогів розкидало в різні сторони. Атака супротивників була настільки потужною що стіни храму не витримали і все рухнуло. Тепер від світлої споруди залишився лише фундамент і декілька стін які якимось чудом змогли уціліти.
Першим до тями прийшов Каїн. Він виставив свого меча в перед і почав збирати у нього природну енергію. Несподівано все: повітря, метал, плитка, скло, вода, земля почало зникати, а тесак юнака запалав чорним вогнем. «Чорний гетсуга сенткай» - потужна, пробивна, дальня атака вирвалася з меча Каїна. Це була велетенська чорна хвиля яка знищувала все на своєму шляху. Радіус ураження атаки був просто неймовірний, а так як маневрувати було майже ніде (на землі лежало безліч уламків та ще стояли деякі стіни), то Паку було непереливки. Юнак звісно не розгубився і тому вирішив скористатися життєвою енергією для того щоб створити навколо себе та Юкіо спеціальний бар’єр – кулю. Ще мить і Паку все ж таки опинився в напівпрозорій сфері, він звісно спробував також парирувати атаку супротивника щоб витратити якомога менше енергії на захисну техніку. Ви можете сказати що не розумно ризикувати життям і використовувати власну життєву силу. Я згоден, але у Паку була одна хитрість, у юнака на поясі знаходилося 12 дорогоцінних каменів у які хлопець з року в рік вкладав життєву енергію. Зараз він назбирав стільки життєвої сили що вона б була рівна за величиною чакрі десь близько (50 Десятихвостих). Дуже колосальна енергія. Звісно було одне але. Юнак не міг використати весь запас зразу, він міг лише створювати техніки одна за другою і деколи робити неймовірні речі, які не можна було зробити б без допомоги цієї сили. Отож можна сказати що у Паку був безкінечний запас енергії і він міг боротися цілими тижнями не знаючи втоми. Ухиляючись від атаки Паку на мить втратив пильність і цього часу було повністю достатньо для того, щоб Каїн опинився біля Юкіо і схопив дівчину за комір. Супротивник обрав ідеальний момент і для того щоб дівчина уже не створювала зайвих клопотів Каїн ударив її ефесом меча по голові. Удар був не дуже сильним але дівчина втратила свідомість. В той же час, побачивши це, Паку взагалі вийшов з себе, юнакові уже було байдуже на власну безпеку і раптом його очі засвітилися синім вогнем. Тепер вони стали бездушними але доволі красиво виглядали. Раптом з під землі почали вириватися блакитні корінці, а потім, через деякий час з якогось потойбічного світу на поверхність вилізли квіти. Ще мить і вся ця енергія раптом зникла, а через якусь долю секунди позаду Каїна з’явився дух ангела який замахнувся мечем на супротивника. Хашику побачив атаку ворога в останню мить і захотів відбити удар мечем, та не тут то було. Зброя ангела пройшла повз тесак супротивника і на великій швидкості врізалася в плече Каїна. Якби юнак не спробував ухилитися то точно б помер, а так він заплатив за свій порятунок глибокою та довгою раною, яка не дозволяла нормально рухати рукою.
Наступної миті Паку пішов в атаку. Він створив велетенську квіткову пушку і запустив у супротивника величезну кулю. Та в повітрі перетворилася на град гострих як меч клинків. Атака Паку також була дистанційною та мала великий радіус ураження.
- Катун катергайту. – сказав Каїн і дивна вогняна куля вилетіла прямо навперейми ворожій техніці. Дві атаки зіткнулися в повітрі і стався вибух та раптом атака Каїна пролетіла до Паку і врізалася в нього. Той захистився тим, що став нематеріальним на якусь долю секунди – це була одна з здібностей майстра місячних кроків. Атака супротивника просто пройшла крізь Паку наче того взагалі й не було на шляху техніки.
- Ну що ж, другий танець – Хіародентом. – наступної миті у руці Паку з’явився велетенський меч який засяяв на весь білий світ. Він почав невпинно рости і скоро був завбільшки з 5 – поверховий будинок. Врешті – решт Паку замахнувся своєю зброєю і вгатив по супротивнику.
Каїн помітив меча лише тоді коли він розітнув густий шар пилу. Зараз юнак знаходився не в найкращому становищі і тому був змушений використати техніку яка забирала життєву енергію. «Покрив кровавого дракона». – наступної миті навколо Каїна закружляли у танку декілька червоних драконів і вони склали купол. Сяючий меч врізався в бар’єр і раптово зупинився, Каїн в той же час відчув різкий біль. Техніка ворога звісно не залишала тілесних ран, але захисна стіна слугувала як щит особистої енергію. Іншими словами Паку одним ударом забрав величезну кількість життєвої енергії Каїна.
- Ах ти ж бісове чортеня! – нарешті Хашику вперше за весь поєдинок випустив свої емоції на волю. Це був короткий вияв почуттів, гніву, ненависті, але цього часу вистачило щоб Паку використав третій танець – Рівеоні і перемістився за якусь долю секунди до супротивника. Рівеоні була технікою телепортації і з її допомогою Паку міг подолати велетенські відстані за відносно короткий час. Тепер юнак замахнувся мечем і з усієї сили опустив його на голову Каїна. Навколо збризнула кров, та раптом уражений супротивник перетворився на суцільний згусток крові який потім розлився по землі. Наступної миті Каїн з’явився в зовсім іншому кінці храму.
- Ну що ж, добре. Я тобі протиставлю рівноцінну силу. – уже без зайвих емоцій, опанувавши себе, промовив Каїн. Не довго думаючи юнак почав перетворюватися на чорного дракона і уже наступної миті той заревів. Очі чудовиська світилися червоним вогнем, навколо всього тіла палала чиста темна енергія яка знищувала все на своєму шляху.
Ще мить і в Паку полетіло чорне полум’я. Воно було чимось схоже на Аматерасу, але куди гарячіше та небезпечніше. Для того щоб не витрачати багато сил Паку знову використав Рівеоні і опинився біля супротивника. Наступної миті він створив здоровенного світлого тесака і хотів ним відрубати крило дракона. Несподівано чудовисько розсіялося, а знову з’явилося уже поблизу Юкіо. Каїн застосував ту ж техніку що й при проходження через бар’єр перед тим як потрапив до Храму. Тепер дракон взагалі розлютився і ударив своєю лапою по підлозі. Велетенські брили полетіли на Паку та він усіх їх розрубав ще в повітрі. Що ж на рахунок храму, то він похитнувся і почав поволі, дуже повільно сповзати в прірву над якою стояв.
Тепер Каїн вирішив використати ще одну техніку. Він зібрав енергію і у ворога полетів струмінь синього полум’я. В повітрі цей вогонь набрав подоби палаючого дракона і тепер невпинно наближався до Паку. Техніка була дуже швидка і саме через це супротивник не встиг використати Рівеоні. В повітрі пролунав вибух. Все що ще залишилося від храму перетворилося на попіл і тільки тепер десь у світлому місті почувся дзвін сирени.
Каїн здається взагалі не звертав на це уваги, він вдивлявся в хмару пилу яка виникла під час вибуху і надіявся побачити мертвого трупа супротивника. Раптом Паку вийшов з стіни пилу, у юнака обгорів одяг і на тілі були опіки, та все ж таки Паку був живий. Юнак в останній момент використав ще один танець – Піксеонаріс. В той момент навколо Паку з’явилися невеличкі створіння – піксі, які захистили його від ворожої техніки.
- Секретна техніка – Кровава Клятва. – знову перетворившись в юнака промовив Каїн. Несподівано небо затягнуло хмарами, а сонце налилося кров’ю. Зараз весь світ, здається, потонув у ріках крові і ось Каїн склав печаті. Ще мить і на тілі юнака з’явилися невеличкі порізи з яких потекла кров, а потім під Паку замерехтіло коло, коло з крові.
- Кінець. – тіло Паку вразило мільярди гострих, майже не видимих лез і в різні сторони рікою полилася кров. Спершу нічого не було зрозуміло: спочатку на землі, стінах з’явилися довгі порізи, а лише потім все тіло супротивника розірвало на шматки.
Раптом Каїна підкосило і він впав на одне коліно. «А ти сильний супротивник» - промайнуло в юнака в голові. Ось і усе скінчено: останній чути подих, сирена в місті уже здається взагалі відійшла в небуття, все покрилося пітьмою.
«Чорт…Чорт…Я не впорався, я не врятував Юкіо, я програв…Чорт!» - ці слова з болем у серці промайнули у голові Паку та раптом якийсь голос відповів юнакові.
«Я не зрозумів, ти що, так легко здався? Я вважав що у тебе стане снаги використовувати якісь кращі атаки. Звісно вибачай, я й не сумнівався що ти такий слабак, а тепер я покажу тому слабачкові як треба воювати! Ахахаха» - промовив невідомий.
Наступної миті Каїн помітив як з Паку потоком почала вириватися енергія. Волосся юнака з сліпучо білосніжного перетворилося на руде, мантія та плащ взагалі розірвалися, а через якусь мить хлопець підвівся. Каїн помітив на обличчя свого супротивника дивну маску, вона закривала одне око і продовжувала постійно рости. Ще через деякий час у тілі юнака з’явився чорний отвір.
- Ахахахаха. Так ти і є тим малим що знищив цього слабака. – розсміявся Паку.
- Хто ти такий? – запитав у того Каїн.
- Я? Я? Я пустий! – наступної миті Паку з’явився позаду свого супротивника. Це відбулося дуже швидко і тому Каїн не встиг вчасно відреагувати. Ще мить і на другому плечі юнака з’явилася рана. Пустий швидко атакував і тепер Каїн не міг нормально навіть руку підняти, не те що битися. Наступної миті Паку скрикнув: «Кладовище мертвих!» - це була спеціальна техніка пустого що сидів у юнакові. Навколо Каїна в той же час з’явилося безліч чорних мечів і пустий довго не думаючи підняв одного з них. Ще мить і зброя ввійшла в тіло Каїна як ніж в масло, а потім для юнака розпочалися американські гірки.
- Дванадцять ударів місяця! – пустий почав один за одним витягати мечі з підлоги і встромляти їх у тіло супротивника. Один…Два…Три…Чотири… Так відбувалося до того моменту поки в тілі Каїна не опинилися всі 12 мечів, а наступної миті пустий додав.
- Двадцять чотири удара! – ще мить і все тіло Каїна пройняв пекучий біль, а потім велетенська рана відкрилася на його тілі і юнак впав додолу.
- Ахахаха. Це все? – не вгавав Паку. Але несподівано тіло Каїна раптом перетворилося на стаю круків і вони пролетіли повз пустого. Наступної миті той опинився в якомусь паралельному світі де не було нічого крім темряви та крові. Через декілька секунд перед пустим з’явився невідомо звідки велетенський чорний дракон – Хаос. Він довго не думав і випустив у супротивника велетенську вогняну кулю, а потім лезо меча пробило наскрізь Паку. В реальному світі Каїн склав з власної енергії тесака і ним прохромив свого супротивника.
«Що?! Як?! Я не можу так просто…» - пустий зник так само раптово як і з’явився, а маска на обличчя Паку розлетілася на безліч дрібних частинок.
- Темний резонанс. – промовив Каїн і через все тіло супротивника пройшла смертоносна чорна енергія. безліч м’язів, кісток, внутрішніх органів просто знищились під дією згубної енергії, а потім Паку впав додолу.
- К-х, к-х. Я ніколи не перестаю дивуватися з цього світу. – Каїн ледве тримався на ногах, але він знав що потрібно вшиватися з храму поки ще була така можливість. Тепер юнак підійшов до Юкіо і підняв дівчину. Потім Каїн поволі рушив до парадного входу, а коли опинився біля тіла Паку то промовив тому на прощання.
- Я надіюся що ти виживеш і ми ще раз з тобою поборемося, а поки що спробуй не померти. – промовив Каїн. Звісно атака юнака була смертельна але все в цьому світі буває. Надія – інколи тільки її достатньо для того щоб вилізти з велетенської, глибокої темної ями і знову побачити світло.
Каїн несподівано перетворився в дракона і піднявся в небеса. Дивно було те, що ніхто так і не помітив велетенську істоту – Каїн зник непомітно, так же як і з’явився.
«Це кінець!...» - остання твереза думка в голові Паку. Він був ще живий хоч і ледь дихав. Один з 12 каменів юнак використав для того, щоб підтримати в тілі життя, але енергія каменя так швидко згасала що її потужності вистачило б десь на 2 – 3 хвилини існування. Та як кажуть: « В долі свої плани на майбутнє». Несподівано у зруйнований храм зайшла темна постать. Вона була доволі граційна і рухалася плавно та ритмічно. Через деякий час тінь підійшла до Паку і юнак відчув полегшення. Його рани почали загоюватися з неймовірною швидкістю. Смертельні травми для лікаря були не складнішими за звичайний поріз чи синець. Через хвилину Паку нарешті сяк – так прийшов до тями, він ще не міг рухатися, але тепер усвідомлював де знаходиться. Раптом юнак побачив над собою дівчину яка його лікувала. Невеличка, струнка, з світлим волоссям та сяючими синім вогнем очима. Ця дівчина здалася Паку богинею, та юнак не зміг нічого сказати.
«Жаль бачити таку картину. Каїне, куди ти прямуєш? Що з тобою сталося? Коли ж ти врешті – решт знайдеш свій шлях?» - промайнуло в голові незнайомки. Вона дивилася в небесну далечінь і бачила як велетенський дракон ширяв в небесах, віддаляючись все далі, даля, далі… Поки не зник десь за горизонтом.
********
В той же час у Чорній Башті Кістковий Володар сидів на своєму троні і дивився в якесь дзеркало. Він бачив весь поєдинок Каїна та Паку адже перед відльотом залишив юнакові невеличкий подарунок. Побачене не могло не тішити короля.
«А ти все ж таки зробив те що обіцяв, цікава людина.» - промайнуло в голові володаря. Раптом у простору кімнату яку освітлювали тільки декілька свічок на стінах увійшов головний помічник Кісткового Володаря. Він неквапом підійшов до свого короля і присів перед ним на одне коліно. Над головою двох постатей виднілося палаюче небо, даху в цій кімнаті не було. (Можна описати весь пейзаж, але через брак часу змушений цього не робити).
- Я тебе слухаю! – сказав Кістяний Володар.
- Ахахаха. Ну звісно. Можна вас дещо попрохати? – запитав слуга.
- Що ти собі надумав?! – недобре поглянув на нього король.
- Та нічого. Просто час вам ПОМЕРТИ! – в повітрі зблиснув меч і вже через декілька секунд він опинився біля голови Кісткового Володаря.
← Ссылка на предыдущую главу
|
|
Фанфик Добавил: seryo |
Просмотров: 2257
| Рейтинг: 5.0/2 |
|
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|