|
|
Главная » Фанфики » Приключения
16:58 Узи. Частина 3. Я вже на пів дорозі! |
Вогняна куля Гінрея та Омірея на великій швидкості наближалася до Наруто. Звісно чудовиська не влучили в юнака так як він в стані Лиса був надзвичайно швидкий. Юнак зник з того місця де стояв в останню мить, а потім з’явився над ворогами.
- Расенган. – вигукнув щосили Наруто і вгатив в тіло Гінрея. Техніка Узумакі дістала супротивника, але на превеликий жаль не завдала йому жодної шкоди. Так як вороги цілком був складений з чакри вогню, то атака Наруто його навіть підсилила. Наступної миті з черева Гінрея вилетіла вогняна куля і вона відкинула супротивника до найближчої стіни. Наруто баляче вдарився спиною в стовбур дерева, та часу на те щоб прохолоджуватися не було. Оміреї запустив у юнака невеличкого вогняного дракона. Тепер в стовбурі дерева сяяла велетенська дірка, але атака чудовиська не зачепила юнака.
«От чорт! Мої атаки взагалі безнадійні!» - лаявся Наруто.
«Ну якщо будеш атакувати стихією вітру, то так, сенсу ніякого не буде. Для початку потрібно атакувати людину, яка і використала техніку. Цього старого ми можемо поранити і при тому всьому, всі наші атаки на нього діють» - промовив до Наруто Лис.
Тепер хлопець не вагався і склав печаті. Через якусь мить всю кімнатку заполонили тіньові клони і всі вони погналися до виходу, а точніше до супротивника. Старий Ворон помітив таку зміну подій і взмахнув руками. Тієї ж миті Омірей піднявся аж до вершини дерева і в його руці з’явився «хвіст» комети. Тепер, зовсім несподівано, з руки Омірея вирвався потужний потік вогню і клони Наруто почали поволі зникати під дією язиків полум’я. Раптом невідомо звідки з’явився справжній юнак і він опинився біля Старого Ворона. Наступної миті Наруто вдарив свого супротивника в живіт і той полетів із входу в дерево на землю. Звісно юнак стрибнув за ним щоб нанести останнього удару, але в той же час з середини дерева вилетів Гінрей.
Він довго не думав і випустив у Наруто декілька вогняних шарів. Щоб не потрапити під їх дію у юнака з плечей вилізли дві червоних руки якими він вхопився за найближчі вітки дерев. Тепер Наруто легко ухилився від атаки ворога, а наступної миті, руками з чакри відштовхнувся від гілок і полетів догори. Гінрей не встиг нікуди подітися і Наруто зарядив йому в підборіддя. Для того щоб не пошкодити руку, юнак спершу покрив її чакрою. Нажаль хоч ця атака й пройшла вдало, та з середини дерева вилетів Омірей і вдарив юнака в черево. Той від потужної атаки полетів на землю і добряче в неї вдарився.
«От чорт! А вони добре діють командою» - подумав про себе Наруто. Він поглянув на своїх ворогів які скупчилися біля Старого Ворона.
«Що ж мені робити?» - хотів дійти до певного висновку юнак.
«Послухай мене, Наруто, я можу тобі зарадити, але на якусь миті ми маємо цілком об’єднати нашу чакру. Не забувай що ми з тобою можемо працювати в ідеальній парі. Твоя стихія вітру і моя вогню прямо взаємодіють, тож давай створимо атаку, якої ми ще ніколи не використовували.» - наступних декілька секунд Курама розповідав Наруто невеличкі тонкощі запланованого дійства.
Звісно Гінрей та Омірей не чекали поки юнак прийде в себе і двоє помчали до супротивника. Коли вони опинилися на досить близькій відстані то Генрей полетів за Наруто щоб два близнюка змогли замкнути «Аркан».
«Довірся мені, все вийде…» - нарешті Кюбі та юнак були готові. Вони знову повернулися до реальності в останню мить і ніби інстинктивно пригнулися до землі. Два чудовиська не змогли замкнути Аркан і збили один одного. Тепер, поки ті були на деякий час в ауті, Наруто переключив свою увагу на Старого Ворона. Юнак зірвався з місця і прожогом побіг до супротивника.
- Хто тобі дозволить тут творити все що захочеш? – Старий відкрив свою книгу і дістав звідти щось схоже на маленьке сяюче серце. Наступної миті він кинув його просто на Наруто і серце перетворилося на маленьку сяючу зірку. Хоча далі сталося те, чого ніхто і не міг очікувати від Наруто та Курами. Несподівано, на якусь мить друзі стали нематеріальні і атака старого просто пройшла через них.
«Як?» - не міг повірити власним очам Старий Ворон. Звісно це здивування принесло Нарутові небагато, не мало, а досить часу для того щоб створити міні Бомбу Хвостатих.
Наступної миті навколо пролунав потужний вибух.
«Він перетворив себе на воронів і знову зміг ухилитися від атаки» - подумав Наруто.
«Згоден, але він же ж і зіграв нам на руку». – повідомив Курама хлопця.
Коли пил розсіявся то до Наруто уже наближалися Гінрей та Омірей. Химери об’єднали свої зусилля і в юнака полетів просто нереально велетенський шар. Дана атака знищувала все на своєму шляху і скоро Наруто накрила сяюча хвиля. Ще за якусь мить пролунав другий вибух.
- З тобою було досить цікаво змагатися, але я не певен що можна було вижити після такого удару. – десь за декілька сотень метрів промовив Старий Ворон. Та несподівано з куряви вискочив Наруто і склав якісь дивні печаті. Ще мить і юнак випустив синю вогняну хвилю яка повністю накрила Старого Ворона. Гінрей та Омірей не встигли до свого володаря і через декілька секунд зникли, бо старий втратив стару норму циркуляції чакри.
Тепер Наруто стояв над переможеним ворогом, той був обгорілий і значна частина його вбрання перетворилася на попіл, та все ж, Старий Ворон зміг вижити.
- Як ти можеш бути настільки сильним? – запитав він у юнака.
- Просто я борюся не сам, зі мною завжди є підтримка друзів. – посміхнувся Наруто.
- Я думаю ти заслужив відповіді на своє питання. Звісно я не знаю куди зникають душі які самі себе заточили в паралельних світах, однак я знаю того, хто це знає. Іди на схід і там побачиш велетенську печеру першого духа – Коху. – промовив Старий Ворон і втратив свідомість. Наруто перевірив потім пульс ворога і впевнившись що старий буде жити зробив так як той казав. Юнак поволі рушив на схід в пошуках відповіді на свої запитання.
*****
Через деякий час Наруто помітив на багатьох літаючих острівцях велетенське дерево.
Сказати по правді туди було досить проблематично забратися і тому треба було трохи попотіти. По дорозі Наруто нікого не зустрів і тому був спокійний, але його тверду рішучість похитнув батько Молодшого. Цей чоловік мав звичку з’являтися в самий непідходящий момент. Звісно це світ духів, але Наруто залишався в ньому реальним, а батько Молодшого виліз з під води в той момент, коли Наруто вирішив «відлити».
- О_о, як все запущено. – промовив він замість привітання.
- Та іди ти. Коли треба відійти, то заб’ю на все болти. – відповів йому Наруто. Коли нарешті хлопець виконав свою не легку справу то набрав серйозного вигляду. В той же час його співрозмовник пильно оглянув все навколо і врешті – решт сказав:
- А ти досить далеко зайшов. Як я зрозумів направляєшся до Кохи. До речі, коли будеш з ним говорити не виказуй жодних емоцій, інакше він забере твоє обличчя. – останні слова прозвучали для юнака як удар блискавки.
- Як це? Хіба хтось може забрати обличчя? – не міг втриматися Наруто, він же ж ніколи не міг стримувати власних емоцій.
- Тоді скажи як можна пояснити надзвичайні можливості членів Акацукі? Тут Наруто немає сталої відповіді. Тобі доведеться стримати себе і запитувати лише конкретні питання. Коха найстаріший дух у цьому світі, так що прояви повагу. – сказав юнакові співрозмовник, а потім знову зникнув десь під водою.
Сяк – так себе опанувавши юнак все ж рушив до того загадкового дерева. На цей раз його зустрічали уже не ворони, а безмежна пустота. Коли хлопець підійшов до входу, то побачив там невеличку мавпочку.
- Привіт. – весело промовив Наруто. Істота раптом повернулася до хлопця і тоді Наруто помітив що у неї немає обличчя. Юнак не довго думаючи затулив обличчя рукою, напевно він зробив це машинально, а не від страху, хоча все ж таки в душі закрадалися сумніви. Завдання яке тепер стояло перед Наруто було надто складним і юнак не знав чи зможе з ним впоратися.
«Та блін, Наруто, не стій як укопаний, ану шуруй до того духа і покінчимо з усім скоріше.» - підганяв хлопця Курама. Після слів друга Наруто вдихнув повітря і зайшов у середину природньої споруди. Спочатку було темно, очі ще не звикли до пітьми і тому Наруто пересувався ледь не на впомацки. Потім стало трохи легше і юнак почав роздивлятися місцину в якій перебував. Багато слизу, павутини, якихось дивних коконів – все це оточувало зараз Наруто.
- Ау, є хто небуть?! – крикнув Наруто. Раптом юнак почув шорох і швидко повернув туди голову, хоча там нічого і не побачив. Потім хлопець подивився на вихід, а через декілька секунд знову подивився прямо. Те що він побачив налякало його майже до смерті. Коли Наруто повернув голову в тінь, уперед, то побачив перед собою Коха. Цей монстер був чимось середнім між павуком та багатоніжкою, але ось його обличчя – це були безліч облич різних істот, людей, чудовиськ.
Якимось чином Наруто змів втримати в собі страх, несподіваність та омерзіння.
- Привввіт – солодким голосом промовив Коха. «З чим прийшов?»
- Доброго дня. – Наруто сяк так себе опанував і відповідно склав руки для привітання, а також поклонився духові. Хоча насправді він зовсім не виглядав як дух.
- Давно в мою колекцію не потрапляло обличчя дитини. Хоча вибач, я так жартую. Чим можу допомогти? – запитав Коха.
- Вам що нічого не потрібно, я думав ви щось будете просити взамін. – спокійно спитав Наруто.
- Ахахаха. Ні, як я можу вимагати щось від такого ж як і я сам. – якось дивно сказав Коха.
- Що ви маєте на увазі? – не зрозумів Наруто.
- Ти ж не за цим прийшов. Напевно ти шукаєш свого друга який через одну з Печаток Бога Смерті потрапив сюди. Чи не так? – запитав Коха. Юнак тільки дивувався з його проникливості та старався тримати себе в руках, одна помилка – бб личко.
- Звідки ви знаєте? – спокійно запитав хлопець.
- О, я багато чого знаю. Якщо думаєш піти за ним, то доведеться зіткнутися з деякою незрозумілістю. Твій друг зараз на межі між світлом та пітьмою, він не можу зрозуміти що і як відбувається. Відповідно духи захоплюють його мозок і забирають розум. Якщо щось хочеш вдіяти то мусиш поспішити. Хоча я не знаю що саме ти будеш робити. – промовив Коха.
- Он як, а куди мені йти, вкажіть правильний напрямок. – попросив Наруто.
Тоді Коха щоб зайвий раз нічого не розповідати піднявся до одного кокона. Раптом він відкрився і звідти вилетіла якась бридка, заслинена істота. Наруто ледь втримався щоб не вивернути сьогоднішній сніданок на зовні.
- Іди за ним і він приведе тебе туди куди треба. І не переживай, я вже забрав свою платню. – Сказав Коха, а потім зникнув десь в найближчому тунелі.
«Як думаєш що він взагалі нам торочив?» - запитав Наруто в Курами.
«А я звідки знаю. Просто йди за цим монстром і все» - тепер Наруто точно знав що зможе знайти свого друга. «Я вже йду, тільки дочекайся на мене».
← Ссылка на предыдущую главу
|
|
Фанфик Добавил: seryo |
Просмотров: 2096
| Рейтинг: 5.0/2 |
|
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|