|
|
Главная » Фанфики » Романтика
23:51 The Way to Happiness. Частина 1. Набираючись рішучості. |
Все в світі має свій початок та кінець. Звісно для декого важко визнати це для себе, усвідомити що закінчення завжди існує і це, я вам скажу, велетенська проблема. Хоча, з іншої сторони у цьому заплутаному лабіринті який ми називаємо світом є і дещо вічне, безсмертне – це любов. Вона може надихати на неймовірні вчинки, змінювати долі, перевертати гори і малювати прекрасні картини. Любов не можна недооцінювати, а до того ще й справжню, таку, щоб без оглядок, зайвих слів, розмов десь поза очі. Чесно кажучи я не вірила в такі відкриті, справжні почуття, вважала що чудес у світі не існує, але це неправда. Хай хтось так скаже, але кохання, сім’я, почуття щастя – все це свого роду також чудеса, але ми починаємо це розуміти лише тоді, коли у душі закрадається печаль, або стається щось не дуже хороше у житті. Саме в такі моменти людина починає надіятися і вірити в краще, а це можливо і є найвеличніше диво.
Я скромна дівчина і тому не вмію красномовно говорити, переконувати людей у чомусь, надихати їх на неймовірні подвиги. Все чого я бажала – це прожити своє життя з коханою людиною. Все ж таки доля хитра річ і вона подарувала мені білет в один кінець.
Загалом усі історії розпочинаються з слів: «Жили собі дід та баба», «За три дев’ять земель», «У одному королівстві», «Жила, була…». Я не буду вам розповідати чогось подібного, адже вважаю це не доцільним та взагалі неважливим. Кожен повинен сам творити свою долю і у цьому я переконалася на власному досвіді. Кожен автор особистість і саме тому не існує поганих історій, живуть тільки не дуже кмітливі виконавці, які прагнуть заслужити повагу та славу і їм повністю начхати на всі примочки письменника. Дуже шкода. Я, як автор цієї історії, буду розповідати все як було, в деталях та подробицях і це буде не заради слави чи визнання, а заради тих, хто буде слухати дану історію і можливо зможе щось з неї зрозуміти, винесе собі декілька уроків на майбутнє і одного разу зможе змінити власне «Я» та свою долю. Отож, бажаю всім щастя, хай завжди світить сонечко в обличчя і все буде гаразд. Я щиро сподіваюся що моя скромна історія буде для вас цікавою та захоплюючою… Усе це розпочалося в маєтку Хюга, там, де я народилась і живу, там, де можливе все, потрібно лиш в це повірити.
Набираючись рішучості:
Було ще доволі таки рано. Хіната сиділа біля вікна і дивилася як на дворі цвіте сакура.
Навколо було так гарно що дівчині перехоплювало подих, все було вкрито білим цвітом, а коли вітерець повільно зривав листочки з дерев то розпочиналася справжня вистава, ті поволі кружляти в повітрі ніби в танку і здавалося, що у них повно якогось дикого вогню та пристрасті. Тільки ось прекрасні краєвиди не радували дівчину. Зараз Хіната з головою поринула в невеселі думки. Дівчина згадала той момент коли Наруто боровся проти Пейна. Тоді вона сказала юнакові що кохає його і думала що між ними все налагодиться, але дівчина помилилася. Всі епізоди пролітали в її думках як потяги на рейсах і важко було розібратися у тому заплутаному вирі. Єдине що хоч трохи втішало дівчину це те, що сьогодні в селищі святкували «ханамі» і можна було хоч на деякий час відволіктися і розслабитися.
- Доброго дня пані Хінато. – привітався до дівчини Ко. Він був її особистим охоронцем і побачивши дівчину в край незвичному стані вирішив витягнути її з тенет власних думок. «Вітаю з святом». – додав він.
Нарешті Хіната хоч на хвильку відволіклася і звернула увагу на гостя:
- Привіт, тебе також зі святом. – дівчина посміхнулася і відразу ж знову стала веселою та життєрадісною. Тепер Хіната підвелася з крісла і поволі рушила до виходу з кімнати.
- Вам щось потрібно? – хотів прислужитися дівчині Ко. Але та лише посміхнулася йому в відповідь, подякувала і сказала що піде подихати свіжим повітрям.
Коли Хіната вийшла на двір то світлий пучок відразу ж опинився у неї на обличчі. На вулиці стояв приємний аромат і дихалося досить вільно та легко. Вирішивши не витрачати багато часу дівчина поволі рушила до Конохи. Зараз їй був потрібен спокій і час для того, щоб зібрати думки в порядок. Та не встигла вона вийти за основні ворота як у них зайшов Хіаші. Він привітався з своєю донькою, привітав зі святом і запитав куди вона хоче піти.
- Сьогодні ж ханамі, ось я і хочу прогулятися містом, провести цей день зі своїми друзями. – говорила дівчина. Хіаші не став затримувати дочку, але він почув в її голосі якісь тривожні нотки і це відразу відбилося в його душі. Хіаші добре розумів Хінату, він навчився читати її як розгорнуту книгу і тепер йому не склало жодних проблем зрозуміти що щось не так. Чесно кажучи Хіаші хотів щось сказати, але вирішив залишити це на інший раз, свято сьогодні як не як.
Через деякий час Хіната уже гуляла вуличками Конохи. Зараз місто саме прикрашали, готували до майбутнього торжества. Сьогодні мав відбутися грандіозний концерт, багато призових конкурсів, відкриті співи, а також ще багато чого цікавого. Трохи подумавши дівчина вирішила також принести користь при підготовці до свята і вона напросилася допомагати групі по прикрашенню селища. Раптом Хіната помітила Наруто та Конохамару які вішали невеличкі ліхтарики на деякі будиночки. Хлопчаки також допомагали в підготовці, хоча у кожного були різні причини. Наруто просто хотів наїстися рамену і Ірука сьогодні пригощав юнака за свій рахунок, звісно за це хлопець мав відпрацювати, та через бажання досягнути поставленої мети Наруто виконував роботу набагато швидше. Конохамару в свою чергу просто не хотів відставати від Наруто і старався хоч якось наздогнати друга. Звісно в нього це не зовсім виходило, але юнаки працювали командою і раз за разом жартували на різні теми. Дана картина не могла не тішити Хінату, їй завжди було приємно бачити як Наруто посміхається, бачити, як його нестримна енергія просто вилазить на волю.
- Буууу – раптом хтось тихенько підкрався до дівчини і доторкнувся до її плеча. Та відразу злякалася і швидко обернулася до незнайомця.
- Ахахаха. Ти би себе бачила. Привіт. Зі святом. – промовила Сакура.
- Та за що ти так? Привіт і тебе також. – жартома відповіла Хіната.
- Хочеш з нами після обіду відсвяткувати ханами. Ти, я, Іно, Тен- Тен – всі якраз на місці, ми зможемо добре повеселитися, поговорити, відпочити. Ну то як? Прийдеш? – запропонувала Сакура. Всі дівчата за останній час дуже здружилися. Ну якщо інколи між Сакурою та Іно спалахували справжні атомні війни, то тепер це були невеличкі пориви вітру, які інколи переростали в торнадо, але в основному все було гаразд.
- Безперечно. Я обов’язково буду. – відповіла Хіната. Для дівчини це був свого роду шанс відпочити і забути про всі свої турботи. Коли Сакура пішла то Хіната знову взялася до роботи, хоча яка там робота, дівчина раз за разом поглядала на Наруто і тому не могла повністю зосередитись. «Ах, як це складно кохати без відповіді». Зараз Хіната саме займалася розвішуванням прапорців і коли знову поглянула на Наруто, то несподівано втратила рівновагу і драбина під її ногами просто полетіла вниз. Невідомо чим би закінчився цей інцидент якби Наруто вчасно не спіймав Ханіту.
- Привіт. З тобою все гаразд? – запитав юнак.
- Наруто – кун. – дівчина почервоніла як помідор і здається ще б трохи і втратила свідомість. Вона зашарілася і швидко встала на ноги, потім чемно подякувала і знову продовжила займатися своєю справою. Проте це вже було неможливим.
Нарешті за декілька довгих годин все селище сяяло ліхтарями і виглядало доволі гарно. Свято без скури звісно було б не святом і саме через це, на деревах було найбільше прикрас, а ви уявіть собі як би все виглядало в ночі, просто очей відірвати не можна було б. Коли останній прапорець був повішений на шнурочок Хіната з полегшенням зітхнула, тепер можна було и трошки відпочити і насолодитися пречудовим краєвидом. Наруто та Конохараму кудись поділися і тепер їх було практично неможливо знайти. «Хто зна що там у тих хлопчаків на думці?». Хоча зараз Хіната за це не переймалася, вона пішла додому шукати відповідний наряд для свята. І тут як завжди потрібно було дуже багато часу, якби ви знали скільки треба дівчатам для того, щоб вони вирішили що вони привабливі (Чесно кажучи це видно навіть без косметики, манікюру, педикюру, але з ними вони почувають себе впевненіше). Бідний Ко, для того щоб Хіната його не втомила передчасно попрохав у Хіаші дати йому невеличкий відгул на день ханамі. (Чесно кажучи правильно зробив). Через те що Ко пішов відпочивати Хінаті довелося все робити самостійно, хоча чесно кажучи вона була навіть рада бо тепер їй взагалі ніхто не заважав і вона могла підійти до свого вбрання творче. Вибір між різними нарядами був досить величезним і тому дівчина обрала самий стандартний варіант – світле кімоно.
Після тривалих одягань та наведення марафету дівчина нарешті вийшла в селище. Зараз все палало вогниками, у фонтанах відбивалося місячне світло, навколо метушилася дітвора і усі були дуже щасливі. Звісно, як вже було зазначено, найвеличнішою прикрасою було велетенське дерево сакури яке стояла посеред селища. Проходячи біля цієї природної конструкції дівчина не могла без захоплення на неї дивитися. Нарешті через деякий час вона дісталася доволі таки серйозного закладу для молоді. Там на неї уже чекали Іно та Сакура. Дівчата прийшли нещодавно та все встигли за цей короткий час перетерти і знову помиритися.
- Привіт усім, зі святом. – привіталася Хіната. Вона сіла на один із стільців за просторим столом і почала разом з подругами розмовляти про різноманітні дрібнички. Скоро до цієї компанії приєдналася і Тен – Тен. Вона приготувала доволі таки веселий сюрприз для своїх подруг і її привітання було чимось особливе. Далі все йшло за стандартом: дівчата випили трошки саке, добряче підкріпилися, а потім почали далі розмовляти про різноманітні речі. Звісно жарти летіли як стріли один за одним, в невеличкому «барі» атмосфера була досить захоплюючою, а також жива музика, весела компанія – все це надавало святу якоїсь простоти та водночас неймовірної вишуканості.
- Як ви дивитеся на те, щоб через трохи часу піти і освіжитися в гарячих джерелах? – запропонувала Тен – Тен.
- Та без питань, ми не проти. – відповіла Сакура. «Так же ж дівчата?».
Хіната спостерігала за своїми подругами і їй було водночас сумно та весело. Якби тут був Наруто то її настрій піднявся би дуже швидко, а так чогось не вистачало. Ну не можна сказати що дівчині не було весело, ні, просто якась частина свята оминула її стороною.
Раптом вхідні двері відчинилися і в середину зайшла п’яна Цунаде. На її щоках горів рум’янець, у руці була невеличка пляшка саке, десь 20 за сьогоднішній вечір. (А як же ж свято без випивки). Дивно було те, що Хокаге могла нормально пересуватися, її не хитало з сторони в сторону, напевне за весь час у неї виробився імунітет до алкоголю. Помітивши компанію дівчат Цунаде з радістю до них примкнула.
- Всім привіт. Вітаю зі святом, нехай завжди щастить як в роботі, так і на любовному фронті. – промовила Хокаге і посміхнулася. «Хтось зі мною вип’є?» - додала вона сівши біля Хінати. Дівчата звісно відмовилися але зробили це ввічливо, так, щоб Цунаде – сама не образилася. Хокаге тільки знизала плечима і залпом перехилила одну невеличку рюмку з саке. Звісно після цього їй стало набагато краще і вона почала розповідати своїм співрозмовникам всілякі цікаві історії.
Скажемо так: вони дійсно були доволі захоплюючими, та дівчата запланували зовсім іншу програму на вечір і тому перепросили у Цунаде, а потім почали поволі виходити з «бару». Несподівано Сакура помітила що Хіната навіть не зрушила з місця.
- Ти що залишаєшся? – запитала Сакура.
- Так, в мене ще є деякі справи. Вибачте, але я приєднаюся до вас пізніше. – відповіла подрузі Хіната. Коли нарешті Хіната та Цунаде залишилися на одинці то дівчина промовила до Хокаге.
- Можна вас дещо запитати? – кращого моменту було годі й шукати, адже поки Цунаде була «вбухана» з нею можна було говорити про все що завгодно. Зараз її характер і дії відрізнялися від звичного стану. Зазвичай Цунаде рішуча, непохитна, вперта в свому роді, принципова, серйозна, а сьогодні вона «м’яка» та відкрита. Хіната хотіла запитати дещо особисте, вона знала що її ровесниці так само все знають як і вона, точніше кажучи майже нічого і саме тому дівчина потребувала поради людини з досвідом.
- Ну запитуй. – відповіла їй Хокаге.
- Ну, знаєте, мені подобається один хлопець (хоч Цунаде і випила але в неї був гострий розум і тому потрібно було добирати абстрактні поняття), але я не знаю як правильно виразити йому свої почуття. Одного разу я розповіла про те що відчуваю, але нічого не змінилося. Що мені робити? – запитала дівчина.
- Просто сказати йому, можливо першого разу він тебе не почув чи не зрозумів, хто зна? Знаєш, в твоєму питання немає чіткої відповіді, але якщо постійно іти вперед то вкінці тунелю можна буде побачити світло. Одного разу я зробила помилку, я не встигла сказати про свої почуття і він загинув. Тепер це залишиться в моєму серці. – відповіла Цунаде. Хіната помітила як по щоці Хокаге скотилася сльоза, але дівчина нічого не промовила, вона зрозуміла все навіть з такої простої відповіді.
- Дякую вам. – вставши з – за столу промовила Хіната.
- Та немає за що. Взагалі я ще нічого не відповіла. – хотіла продовжити свою розповідь Цунаде.
- Дякую, але я все зрозуміла. – Хіната раптом повеселішала, здається, наче цілий світ став для неї відкритим та зрозумілим. Тепер залишалося тільки одне – знайти з тисячі слів необхідну фразу і висловити свої почуття.
|
|
Фанфик Добавил: seryo |
Просмотров: 2784
| Рейтинг: 5.0/3 |
|
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|