|
|
Главная » Фанфики » Приключения
23:21 Хроніки Проклятих. Епізод 4. Таємниця дівчинки по імені Кідомару. |
На вулиці була глупа ніч. Зорі та місяць спокійно мерехтіли в небі. Неподалік від річки горіло багаття. Його розвели Саске та Наруто. Учіха хотів відправитися до Воріт Демонів і закінчити розпочату справу якомога швидше, та Кідомару виснажилася і тому хлопці змушені були розбити табір. Хоч було вже далеко за північ та ніхто не спав. Саске відчищав лезо своєї катани, а також гострив зброю. Кідомару дивилася на багаття і про щось думала, а Наруто ходив і описував навколо галявини кола.
- Якщо ти будеш просто так ходити нічого не зміниться. – сказав йому Саске.
- Я переживаю за Сая і водночас не можу відправитися назад і подивитися як він. – відповів Наруто.
- Все буде гаразд. Зараз твій друг у шпиталі. Медики Конохі дуже вправні шинобі. Тим паче теперішній Хокаге селища - Цунаде, а вона, можливо найкращий медик в цілому світі. – відповіла хлопцеві принцеса.
- Як ти можеш буди в цьому певна? – запитав Наруто.
- Саю дуже пощастило. Хоч він був серйозно поранений та внутрішні органи не постраждали. Декілька зламаних кісток це не смерть. Просто повір мені і все. – продовжувала підбадьорювати хлопця Кідомару.
- Звідки ти знаєш про все на світі? І чому ти так впевнена що друг Наруто в порядку? – тепер уже спитав Саске.
- Я просто знаю і все. – відповіла дівчина.
- Ні. Ти щось приховуєш, ось тільки не зрозумію що саме. – продовжував стояти на своєму Утіха.
Всі замовкли. Кідомару подивилася на хлопців і видихнула повітря. Вона страшенно не хотіла щоб хтось знав про неї більше чім того потрібно. У дівчини було трагічне дитинство і вона не могла переломити себе та позбутися свого образу тихої і загадкової пані.
- Скажіть, а чому ви не покинули мене і продовжуєте допомагати? – запитала дівчина.
- Ти повинна розповісти мені про шарінган і поділитися своєю силою. - відповів Саске. «Поки що я вірю твоєму слову. Зараз моє бажання стати найсильнішим шанобі і помститися за смерть брата». – сказав Саске.
- Навіть не мрій. Я не дозволю тобі знищити Селище Сховане в Листі. – сказав Наруто.
- Не стій у мене на дорозі. – хлопці косо подивилися один на одного. Між їхніми поглядами запалав вогонь. Кідомару всміхнулася.
-Хахахаха. Може розкажете мені як ви вперше познайомилися? – сказала Кідомару.
- Тобі не потрібно цього знати. – коротко відповів їй Учіха.
- Наруто, а чому ти згодився мені допомогти? – тепер звернулася до Узумакі принцеса.
- Ну знаєш, після того як ти нас запечатала в тій великій синій «штуці» для телепортації у мене і виборо другого не було. – сказав Наруто.
- Все зрозуміло… - та невстигла Кідомару договорити як Узумакі продовжив.
- Але я ніколи не кидаю своїх друзів. І ніколи дівчинка не буде плакати та горювати на моїх очах. – з посмішкою на обличчі відповів Наруто.
Ці досить теплі слова вразили Кідомару до глибини душі. Хоч Саске був угрюмий та злий, а Наруто веселий і добрий дівчина знала – між ними існує тісний зв’язок, узи які не можна розірвати.
- Настане день і ви це зрозумієте. – ні з того ні з сього сказала Кідомару. Вона посміхнулася.
- Ти про що? – в один голос спитали хлопці.
- Та так, нічого. – відповіда дівчина.
- Наруто. Можеш відповісти мені на одине запитання? – запитала принцеса.
- Авжеш. Запитуй. – сказав їй Узумакі.
- Скажи, як ти завоював прихильність жителів селища? Звідки у тебе стільки друзів? Дженчурікі бути так складно. Всі тебе ненавидять і обходять стороною, шарахаються як проклятого. Скажи мені Наруто - як? – з скорботними нотками в голосі сказала Кідомару.
- Я б не хотів говорити на дану тему, але добре. – І Наруто почав розповідати:
«Я народився і виріс у Селищі Схованому в Листі. Скільки я себе пам’ятаю – завжди був сам. Люди у селищі спочатку ставилися до мене як до монстра. Батьки не дозволяли дітям зі мною говорити. Тоді життя було просто нестерпним, та я вірив що одного дня мене визнають. Я поставив собі за мету стати Хокаге. І я ніколи не помру поки цього не зроблю.»
- А що було далі? – запитала Кідомару.
Наруто проковтнув слину, випив води і продовжив розповідати: «Тоді я часто робив всілякі дурниці щоб мене побачили інші. Після вступу в академію ніндзя я зустрів Саске. Він став для мене найкращим другом і я завжди на нього рівнявся, хотів його перевершити.».
- Можеш собі про це тільки мріяти. Хоч тоді в Долині Кіньця я і одягнув свій протектор і визнав твою силу, та ти всеодно мені не суперник. – перебив його Саске.
Наруто посміхнувся і продовжив далі: «Всі вважали мене слабким, та я хотів показати що моя воля непохитна. Напевно тільки завдяки впевненості у собі я і досягнув таких висот, а ще тому, що люди яких я знав мені допомагали. Мій шлях ніндзя – ніколи не здаватися і я буду боротися до останнього подиху, до перемоги!» - останні слова Наруто прозвучали як заклик власній душі.
Кідомару слухала його і не могла зрозуміти де він бере таку страшну силу – силу переконувати інших, силу волі, силу, яка здатна борознити моря і океани.
- Я боровся за своїх друзів, за Селище. Мені не потрібно слави. Тільки визнання. – після щих слів Наруто замовк.
- Просто неймовірна історія. – захихотів Саске.
- Я обовязково поверну тебе назад, в Селище Сховане в Листі. – знову сказав Наруто. Та тапер Учіха нічого не відповів.
«Він завжди був відкритим і не боявся що його засміють чи осудять» - подумала Кідомару. «Можливо мені також потрібно відкритися». – продовжувала вона.
- Добре. Я хочу розповітси вам хто я насправді. – навколо запанувала тиша. Було чути тільки як горіло багаття.
- Я другий «Рікудо Санін». – з якоюсь небувалою серйозністю і силою вимовила дівчина.
Хлопці почувши таке аж роти пороззявляли. «Як? Це неможливо» - одночасно подумали Наруто та Саске.
- Я знаю що це звучить трошки нереально та зараз постараюся все поставити на свої місця. – і Кідомару розпочала свою історію:
«Колись не було селищ. Існувала тільки одна велика Імперія, ну все було майже так. Світ шинобі був поділений на декілька республік які тісно взаємодіяли між собою. Люди були рівними в правах і обов’язках. Вже тоді розповіді про творця світу шинобі Рікудо Саніна були легендами. Він - той хто зміг розділити душу Дзюбі на дев’ять частин, а тіло Десятихвостого Рікудо Санін запечатав створивши місяця. Та нажаль просто неможливо повністю знищити душу. Саме тому Рікудо Санін ходив по світу і шукав гідного правонаступника, хоча швидше людину з подвійною свідомістю. Знаю, ви чуєте про таке вперше. Ну постараюся пояснити хто це такі. Простіше кажучи - це люди які мають ідеальний зв’язок з світом. Тобто вони можуть знати, перебуваючи наприклад в Коносі, що робиться в Селищі Сховане в Піску. Це доволі складно зрозуміти.
Одного разу Рікудо Санін завітав і до мого селища. Він прийшов до Ісхальдена. Це колись було одне з самих могутніх селищ в усьому світі, але доля йому випала трагічна. Селище знищив Десятихвостий.»
- Стій, а хіба він не був на місяці? – запитав Наруто.
- Звісно ж був. Але він виліз з Воріт Демонів. – відповіла йому Кідомару.
- То чому ми направляємося в таке небезпечне місце?... Тільки не кажи що ти хочеш звільнити цього монстра! – враз вигукнув Наруто.
- Мені потрібно дістатися воріт для того щоб повністю його запечатати. – спокійно відповіла принцеса.
- І як ти плануєш це зробити? – запитав у дівчини Саске.
- Дуже просто. Я запечатаю Ворота в собі і потім зіллюся з ними в резонансі. Позитивний (+) - тобто моя душа, а також негативний (-) будуть притягуватися. Саме тоді я повністю вивільню свою енергію і зможу закрити прохід Воріт Демонів назавжди. – відповіла дівчина.
- А яку загрозу це для тебе становить? – раптово запитав Наруто.
- Я помру. – тихо і спокійно відповіла Кідомару.
Наруто швидко підбіг до дівчини і схопив її. «Життя це не гра! Не можна просто так з ним розпрощатися!» - скрикнув Наруто.
- Але я повинна. Зараз тільки я зможу запечатати ті Ворота. – відповіла йому дівчина.
- Ніколи! Я цього не дозволю! – все ще продовчуючи тримати принцесу відповів Наруто.
- Не тобі її судити. Це справа честі і справедливості. – байдуже сказав Учіха. Він підійшов до Наруто і відтягнув його від Кідомару.
- Наруто! Якщо тобі дороге життя всіх шинобі на землі – ти дозволиш мені це зробити! – раптом скрикнула принцеса. Узумакі лише скривився і відвернувся від Кідомару.
Дівчина відчула приємне тепло. Вперше хтось її помітив і переживає за її життя. Раніше Кідомару мусила піклуватися про себе самотужки, а тепер вона вперше відчула що комусь потрібна.
- Наскільки далеко ти готовий піти заради друзів? – раптом запитала вона.
- За кожного з них я готовий померти. – відповів хлопець. Лише тепер Кідомару зрозуміла всю серйозність його слів. Коли хлопець говорив це раніше – здавалося що це був жарт. Та зараз принцеса побачили що заради близьких людей Наруто готовий навіть відмовитися від своєї мрії. І принцеса продовжила свою історію далі:
«Рікудо Санін був чудовою людиною. Він мав рідкісний талант бачити всіх наскрізь. Одного разу мені, ще тоді дуже маленькій дівчинці, випала честь побачити на власні очі генія світу шанобі.
- Як тебе звати? – запитав він.
- Тобто? Я не розумію про що ви питаєте? – відповіла йому дівчинка.
- У тебе немає батьків і друзів. Та хай яким би не видавався світ – він прекрасний. – і Рікудо Санін взмахнув рукою і з неї у небо вилетів маленький метелик. «Бачиш. Зараз метелик знаходиться так близько до нас. Людина не здатна його зрозуміти, але незважаючи на це ми можемо «літати» так само як він.» - сказав Мудрець Шести Шляхів.
Тоді Кідомару всміхнулася і сказала: «Як ви думаєте коли в Амеґакуре нарешті перестане іти дощ?»
- Ходімо зі мною і я покажу тобі світло і вершини. – сказав Рікудо Санін.»
- Тобто ти його знала? – запитав Саске: «Скільки тоді тобі років?».
- Ну. Рікудо Санін був доволі замкнутою людиною. Я бачила його вкрай рідко. – відповіла Кідомару.
- А коли ти стала другим Мудрецем Шести Шляхів? І де тоді твій рінеган? – запитав Наруто.
- Я стала новим Рікудо Саніном зовсім недавно. Точніше кажучи коли знову повернулася до цього світу. Мене ніколи ніхто не вчив технік. Єдине що хотіли люди – запечатати Десятихвостого назавжди. Я сотні років відточувала тільки одне дзюцу – запечатування Демонів. – сказала Кідомару.
«Значить Тобі хотів з її допомогою повернути Дзюбі» - здогадався Саске. «Це і справді хороша ідея. Дуже винахідливо. Що мені тепер робити?» - думав Саске: «Я дав слово і я його виконаю. Хоча потім ми з Наруто будемо битися не на життя, а на смерть» - врешті решт вирішив Саске.
- Тоді скажи звідки у тебе мангьоку шарунган? – запитав Саске.
Все було так: «Через десять років після свого народження я вперше дізналася про своїх батьків. Мама була з клану Учіха, тому шарінган передавався у моїй сімї з покоління в покоління, а тато з клана Сенджу. Справжнє кохання ламає всі кордони. Але я так і не знаю що з ними трапилося і чому все моє життя пройшло в суцільній пітьмі.»
- А далі? – ще раз запитав Саске.
«Першим і єдиним моїм другом який визнав мене такою якою я є був Еліан. Я часто втікала з селища в гори, що були неподалік. Одного разу я знайшла там маленького дракона і ми швидко знайшли з ним спільну мову. Через десять років з нашої останньої зустрічі я почула захоплюючу легенді. Еліан змігши подолати всі закони природи зміг долетіти до місяця. Тоді я захоплювалася своїм другом як ніколи раніше.». – продовжувала розповідати Кідомару.
- Але одного дня він віддав своє життя заради мене. – доповнила принцеса.
- Тепер все зрозуміло. Але ти його не вбивала. Як тоді отримала мангьоку шарінган? – продовжував запитувати у дівчини Саске.
- В Долині Кінця ти також не вбив Наруто, а зараз володієш мангьоку шарінганом. Що тепер скажеш? – відповіла йому дівчина.
[img]http://stat16.privet.ru/lr/0b026dec15877ac0248250a06c94bcc3[/img]
- Значіть тоді ти бився проти мене через якусь так трикляту силу! – не міг повірити своїм вухам Наруто.
- Заткнись. – відповів йому Саске.
- Якщо хочеш стати найсильнішим шанобі – не цурайся друзів, підтримки і допомоги. – відповів йому Узумакі.
- Ненависть ось ключ до темряви і її секретів. – з байдужим виразом обличчя відповів Утіха.
Наруто вже хотів щось відповісти та Кідомару враз перервала його: «Може давайте трішки відпочинемо, завтра нас чекає багато сюрпризів.» - і дівчина погасила багаття.
Все навколо спало спокійним сном. Через декілька хвилин Кідомару також погрузла в сновидіннях.
«Хай там як, завтра я випитаю в цієї дівчинки все.» - подумки промовив до себе Саске.
- Що ти бачиш коли дивишся на зорі? – запитав у свого друга Наруто.
- Там моя мета і цілі які я переслідую. – відповів йому Учіха.
- А я бачу там як ми двоє посміхаємося один одному. – після цих слів Наруто Саске хотів щось тай розбити. Він перевернувся на другу сторону і закрив очі.
Ніч була тиха і спокійна та Наруто так і не зміг заснути. Він думав про все почуте сьогодні і хотів поставити все на свої місця.
«Кідомару, я вже чекаю на тебе.» - сказав голос у дівчини в голові.
«Звісно, я скоро прибуду.» - через сон відповіла йому принцеса.
← Ссылка на предыдущую главу
|
|
Фанфик Добавил: seryo |
Просмотров: 2085
| Рейтинг: 5.0/1 |
|
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|