|
|
Главная » Фанфики » Поэзия
13:10 Коли згасають ліхтарі |
Поволі дощик накрапає,
Зібрались хмари грозові,
Юнак із квітами чекає
Та не знаходить він Її.
І злива люто заревіла,
А небозвід весь у вогнях,
Здавалось, промайне бурхливо,
Та це було лише в думках.
Хлопчина повністю намокнув,
Води із ніг до голови
Та він не зрушив і безмовно
Дивився в зорі чарівні.
Кохана зникла наче тіні,
Вона до нього не прийшла,
Але юнак не був журливий,
Смиренно вірив в чудеса.
Та скоро все хлопчак побачив,
Він сам, на вулиці пустій,
Нема нікого: «Що це значить?»,
Та жар у серці ще горів.
У хлопця очі засвітились,
В думках побачив він Її
Й усе згадалось без упину
І кучері Її рясні.
Дівочі очі та усмішка,
Її краси – як квітів цвіт,
Насправді є для чого жити
Й дивитися на білий світ.
Кохання серце надихає,
Це почуття несе тепло,
А потім крила виростають
І за любов підеш на «дно».
Та ці думки розвіяв дзвоник,
Заграв мобільний телефон
І прочитавши есемеску
Юнак зірвався стрімголов.
Не знав хлопчина в чом проблема,
Та щось недобре відчував,
Пізніше лиш свою дилему
Як слід в хаосі розібрав.
Його Коханої не стало,
Її ніхто «не врятував»,
Юнак себе в цім звинуватив
І відчай душу розірвав.
Він в безнадії, зневіряннях,
Бажання втратив до життя,
А ось тепер удаль подався
Й його окутала пітьма.
Сидів і плакав він над Нею,
Тримав в руках Її долонь
Й у Дівчини благав прощення,
Боявся втратити любов.
Та раптом стихло все навколо,
Погасли всюди ліхтарі,
Лиш блискавиця спалахнула
Й пів світу зникло у вогні.
Шукайте люди всі кохання
І як перлину бережіть
Щоб не розтало у смерканні
Й любіть, любіть, любіть, любіть…
|
|
Фанфик Добавил: seryo |
Просмотров: 1648
| Рейтинг: 5.0/2 |
|
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|