|
|
Главная » Фанфики » Стихи
17:53 Любити ніколи не пізно. |
Минають дні, а також ночі,
І вже пройшло багато літ.
Та ті дівочі гарні очі
Все дивляться мені у слід.
Вона була прекрасна й горда
Як райдуга чи цвіт квіток,
Хороша, добра, благородна,
Весела, радісна й проста.
І гарна була як Богиня,
А усмішка несла тепло
І в неї в серці було світло.
Й хотіла радувати серденько
Бо мала «янгола» в душі
І вічний той вогонь у серці
Горів - як сонечко в житті.
Її зірки оберігали,
Хотів я завжди з нею йти,
І просто збоку споглядати
Її усмішку й очі ті.
Хоч і не склалося в нас долі,
Та образ твій залишу назавжди,
Вона хотіла вирости поволі
Й розквітнути як квіти золоті.
Хотіла бути доброю як мама,
Зачарувала тільки поглядом своїм,
І та краса і горда та постава
І голос її ніжний шепотів.
Напевно б слухав вічно тую мову,
Я просто хтів любити та нажаль
Признатися не зміг би навіть Богу
Про вічну муку ту мою й печаль.
І завжди буду берегти я світлий образ
Її прекрасну вроду і «думки»
І може ми ще стрінемось із нею
Та й стежку з квітів висадим в житті.
|
|
Фанфик Добавил: seryo |
Просмотров: 1337
| Рейтинг: 5.0/3 |
|
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|