|
|
Главная » Фанфики » По Наруто
16:23 Люди без чакри. Розділ 4. Деструктивний кінець. |
Потужний удар пронісся по полю – се 3 Хокаге ударив Шона своєю «палицею». Не витримала земля, не змогла витримати стільки горя і розпачу, котрий приніс Оротімару у цей грішний світ – прогнулась, потріскала, розвалилася…
На місці, де щойно знаходився Шон утворилася величезна воронка у центрі якої лежав і сам Володар Ока Долі. Його годі було пізнати – практично увесь одяг розвалився на шмаття, броньові пластини розкришилися на брухт. Сам Шон зазнав важких травм, та, навіть, здавалося, зламав собі пару ребр.
Проте, це не зупинило його і уже через хвилину він спробував піднятись на ноги. Це у нього вийшло, хоча і надзвичайно важко – ліва нога зовсім не слухалась і, здавалося, також була поламана.
- Ти ще живий? – Пролунав в’їдливий голос Оротімару, - хоча, чого ще очікувати від володаря Ока Долі…
- Не діждешся моєї смерті, поганцю… - пробелькотів Шон. Він важко піднявся на ноги і використовував усі свої сили, аби триматися на ногах.
- І то правда… що ж, раз так, то на що спроможні твої друзі?
- Друзі… - Шон обернувся і побачив, як поза ним опустилися дві тіні. Обоє були до болі знайомі його втомленим очам. Сльоза щастя скотилася по його посіченому обличчю, по його раненій руці, по його огрубілим пальцям.
- Анахар… Сантер…
- Ми прийшли на поміч брате! Чи ти думав, що ми тебе кинемо? – З усмішкою промовив той, кого назвали Анахаром, - пробач, що трохи затримались…
- Справжні герої завжди ідуть в обхід! - спробував пожартувати Сантер.
Анахар ще більше всміхнувся і підійшов до Шона. Мить – і його обличчя набуло серйозності. Багатолітні зморшки, що лиш мить назад розповзалися по обличчю тепер звисали зайвою біомасою. Проникливі, по батьківськи добрі очі грізно дивилися на воскреслого саніна. Грубі, з’їдені мозолями, руки були стиснуті у кулаках до такої степені, що, здавалося, могли би навіть роздушити повітря.
- Це ж не Орімару, так?
- Так… - прошепотів Шон. Йому було важко говорити, отож він намагався берегти сили, - це його батько…
- Ти про одного з трьох славнозвісних санінів?! Повелителя змій та життя?!
- Так, саме про нього…
- Мамма мія! Що ж то сі стало?! – І знову морщини старого розбіглися по обличчю, що їх годі було спіймати.
- Він… проснувся…
- Ну та це я і так бачу… ладно, сядь, відпочинь синку, а я з Сантером тут приберуся… Так стоп! А це ще що за добрі молодці?! – Прогомонів Анахар, вказуючи на четвірку Хокаге.
- Це Бувші Хокаге…
- От же ж дідько в очі! Так це ж Хірузен! Гей, Хірузен, давно не бачились друже! Ти ще не забув, що завинив мені цілу пляшечку саке? Бачу, ти не в стані промовляти що небудь… та це нічого, я швидко виб’ю усю дурість з голови цього повелителя змій… не дарма ж я великий Анахар, володар сили та швидкості!
Оротімару, котрий увесь цей час тихенько спостерігав за белькотінням старого, почав було уже злитися.
- Досить! – Холодно промовив він. Від цього холоду навіть трава, що росла навкруги нього зітліла і перетворилась у попіл...
- Гей, хлопче! Не вчили тебе, що не можна старших перебивати? Як же ж так манер незнати…
- Замовкни. Якщо Шон не стане оболонкою для Акінаро, то нею станеш ти!
- Акінаро? Ти сказав, Акінаро?! Та що ж ти за сволота така, як хочеш повернути його до життя у вигляді маріонетки?! О, великий батьку Акінаро, як же ж це так! Ви ж не допустите такого…
Оротімару мовчки витягнув руку з грудками того, що залишилось від Акінаро. Анахар лиш ахнув. У наступну секунду Сантер, котрий увесь цей час стояв нерухомо, раптово щезнув і з’явився поза Оротімару, тримаючи у руці кунай.
- Техніка моментального переміщення… непогано… та проти сенсора вона безсила! – Промовив Оротімару та почав розповзатися на безліч малих змійок. Сантер швидко відскочив назад і ледь не попав у холодні обійми 2-го Хокаге, якби Анахар блискавичним ударом ноги не зупинив його. Момент – і 2-ий Хокаге відлетів за кільканадцять метрів з дірою посеред тіла.
- Одним ударом завдати смертельного удару… на то й безсмертні, щоб відновлюватись після травм… - пробурмотів Оротімару, - твоя сила заслуговує на визнання, проте… однієї грубої сили не достатньо, щоб здолати мене!
Наступної миті четверо Каге кинулися на нових супротивників. Анахар з усмішкою поглянув на Сантера і відступив назад.
Сантер склав руки на грудях і, заплющивши очі, промовив:
- Астральні Ворота! Відкрийтесь! – Секунда і навколо нього з’явилася яскраво-рожева аура. Ще мить – і чакра Сантера видозмінилась і вирвалася за межі тіла, розповсюджуючись на декілька метрів навкруги.
- Астральна сила… - Шон, котрий до цього моменту просто валявся на землі неподалік, широко роззявив рота від здивування, - як він отримав цю силу?!
- Редзуй передав йому свою силу перед смертю… - промовив Анахар, - поки ви готувались до майбутнього походу, у мене був час повчити його. Адже, я тренував навіть Редзуя, коли той був іще маленький… Хоч я і постарів, але сил для тренування Сантера було достатньо!
- А як же астральне безумство?
- Тяжке питання… - і знову Анахар став серйозним, - під час тренування це відбулось лише раз, та й то я зумів завадити цьому, коли добряче вгатив по обличчі Сантера, аби навіть і не думав піддаватись безумству, проте… шанс є і він досить реальний. Сподіваюсь, що цього разу нічого такого не відбудеться…
- Гаразд… - Шон раптом різко вскочив на ноги і ледь на втратив свідомість.
- Гей, куди ти так спішиш?!
- Я… мушу… битися…
- Та підожди ти! Сантер зараз їм усім наваляє…
Тим часом, Сантер пішов у атаку – він кинувся до 3-го Хокаге, котрий заблокував удар своєю «палицею». На допомогу йому прийшов 1-ий Хокаге, котрий виростив зі своєї руки справжнього меча (хоча і дерев’яного) і замахнувся ним на Сантера. Мить – і меч був розрізаний навпіл астральною чакрою, котра просто відділилася від руки.
- Що це? – Поцікавився Шон.
- У кожного володаря астральної стихії, можливості цієї стихії відкриваються по різному. Фактично, Редзуй був єдиним, хто міг чітко розділяти астральну стихію по воротам, тобто, з кожними воротами він використовував усе більше астральної чакри. Така можливість забезпечувала унеможливлення астрального безумства (хіба що в разі, коли відразу відкриваєш кілька воріт підряд). Інші володарі астральної стихії не мали таких можливостей і володіли нею по різному…
- А Сантер?
- У Сантера проявилась можливість, котру я назвав «розділення» - за його бажанням астральна чакра може вийти за межі «астральної оболонки» (при відкритті астральних воріт, чакра з астрального світу окутує користувача в межах певної оболонки, що, зазвичай, не перевищує кількох сантиметрів). В такому випадку, у Сантера просто на просто може вирости меч з астральної чакри прямо зі спини. Попри це, чакра, котра вийшла за межі «оболонки» уже не може повернутись назад і піддається деструкції. Таким чином, Сантер теж в безпеці від надмірної кількості астральної чакри, через велику кількість якої і настає безумство.
- То чому ж тоді Сантер викрикнув щось про астральні ворота?
- Від Редзуя йому передалась і ця можливість. Отож, він володіє відразу двома можливостями, а це неабиякий плюс…
- Ясно…
Сантер, отримавши контрудар від 2-го Хокаге, знову перейшов у наступ. Він зібрав велику кількість чакри в руках і промовив:
- Астральна пушка! – Потужний згусток астральної енергії полетів прямісінько у 4-го Хокаге, котрий у цей момент якраз збирався атакувати супротивника расенганом. Секунда – і Хокаге щезнув, а астральна пушка полетіла у небо. Наступної миті Хокаге знову з’явився, але уже біля Анахара і Шона. Анахар наче так і чекав моменту, коли ворог наблизиться до нього – він блискавично контратакував і нокаутував би Хокаге, якби той не відступив на безпечну відстань. Далі, у бій підключилися інші Хокаге. Удари лилися звідусіль як вода з відра. Анахар уже відкрив кілька внутрішніх воріт і тепер був швидким як демон. Навіть 4-му Хокаге було важко наздогнати його при тому, що Анахар іще навіть не дійшов до 6-их воріт, при відкритті яких ти стаєш швидшим за сам звук.
Оротімару утратив терпіння і промовив:
- Пора би уже показати справжню силу 1-го та 2-го… - з цими словами він склав печаті і Хаширама разом з Тобірамою розірвали дистанцію та й собі почали складати печаті.
- Стихія Дерева: Уродження вранішнього лісу!
- Стихія Води: Величезний водяний бурун!
Дві техніки були складені одночасно. Просто з землі почали пробиватися могутні дерева наряду з неймовірно великими хвилями, що, здавалося, могли втопити усіх присутніх.
- Четверті Астральні Ворота! Відкрийтесь! – Сантер став у позу та почав збирати чакру. Через кілька секунд, коли дерева і вода уже майже полонили його, він випустив накопичену енергію, промовивши:
- Астральне поглинання! – Згусток енергії почав поглинати у себе усю воду, а також дерева, котрі усе виростали з-під землі. Згодом, згусток досяг максимальних розмірів (приблизно 5 метрів у радіусі) і вибухнув. Силою вибуху Сантера разом з Анахаром відкинуло назад так само як і 4 Хокаге.
Раптом, поблизу Сантера, котрий якраз збирався встати на ноги з’явився 3 Хокаге та заніс «палицю» для удару, коли…
- Сантер! – Пролунав вигук Шона. Мить – і в місці, де щойно був Сантер, прилетіла заряджена «кулька» з енергії Ока Долі і влучила у 3-го Хокаге. Подальші події буде описати складно, так як воскреслий раптом закрутився і почав розвалюватися на попіл. За мить над ним з’явився темний силует, а ще через секунду стало зрозуміло, що це Бог Смерті (Шинігамі). Невідомо як, але залп Ока Долі зумів викликати самого Бога Смерті, котрий недобре зиркнув на Оротімару і витяг душу з тіла, що стало оболонкою для 3-го Хокаге.
- Прощавай Хірузене… бачу, що саке ти мені так і не відкупиш… - сумно пробурмотів Анахар, а його зморшки заграли дивовижний танець на обличчі.
- Ні!!! – Проревів Оротімару, та було уже пізно – Шинігамі щезнув так само несподівано, як і з’явився.
Раптово, Шон підійшов до своїх побратимів і промовив до них:
- Візьмімся за руки, у мене є одна ідея…
Так і зробили. Отримавши частину астральної, а також внутрішньої чакри, Шон гордо підняв голову убік до Оротімару і промовив:
- Я завжди буду боротися за своїх братів, хоч би що там сталося, адже, не дивлячись на багатовікову розлуку, вони прийняли мене не як серійного убивцю, ким мені довелося стати, аби вижити, а як члена ООСБ і як свого брата! Це хороші люди, котрі борються за справжній мир в його первозданному виді і, якою б не була безглуздою ця утопічна мрія, я буду також боротися за цей мир! Навіть якщо це нереально через людську природу, усе одно варто спробувати! Такий мій шлях ніндзя, шлях Шона Узумакі!
Після цієї вишуканої промови Око Долі надзвичайно яскраво засвітилося сліпучо-білим світлом і вистрілило безмежно сліпучим зарядом прямісінько у Оротімару. Під час промови він несамовито біснувався, а зараз уже був готовий луснути від злості.
Дерева та Вода спробували стати йому на заваді, та Сантер використав «астральну хвилю» і не надовго зупинив розповсюдження ворожих технік. Анахар теж вклав свою лепту, вступивши у бій з 4-им Хокаге, аби відволікти його.
Оротімару відчув небезпеку та активував сярінган – навколо нього заіскрилася зелена аура, а через секунду уже з’явилися ребра. Не дивлячись на сусано, пуля пробила його і спокійнісінько долетіла до Володаря змій.
Отож, пуля досягла цілі і потужна хвиля збила усіх з ніг.
Оротімару раптово почав розпадатися на частини – спершу волосся та шкіра, а згодом навіть частини тіла. Уже через хвилину він виглядав як живий мрець.
- А – а – а – а – а – а – а!!! – Пролунав дикий рев, адже гнити заживо – це надзвичайно боляче.
- Що се за фігня?! Твоє Око Долі, крім того, що викликає Шинігамі при контакті з мертвяками, здатне ще й знищувати тіла?!
- Я… не знаю… - пробурмотів Шон та звалився на землю. Остання пуля, котра знищила тіло Нонана, котрим користувався Оротімару, забрала надто багато сил.
- Хм… видно, на це вплинула його певність у своїх діях, а також трішки астральної чакри, котру він зумів узяти під контроль, завдяки Оку Долі… - пробурмотів Анахар собі під ніс.
Оротімару, тим часом, уже зовсім зітлів і від тіла Нонана лишилась лиш грудка попелу. Сам Оротімару прийняв форму змія і неспокійно звивався серед трави.
Раптом з попелу, що залишився від тіла Нонана, почала виходити чакра. Її ставало дедалі більше і уже за 10 секунд там де був попіл тепер возвеличувалась проекція Шокару, котра повністю була з чакри.
Анахар дарма не чекав. Він склав печаті і промовив:
- Техніка виклику: Пляшка Шести Шляхів! – Перед Анахаром матеріалізувалась дивна субстанція, що за виглядом нагадувала оболонку для зберігання піску, котру носив бувший дзюнтюрікі Шокаку. Далі, Анахар підхопив цю «пляшечку» під руку і, знову склавши печаті, промовив:
- Техніка запечатування клана Узумакі №2, печать Демона! – Від Пляшки до проекції Шокару простягнулись яскраво-червоні, навіть криваві, стрічки. Вони обхопили проекцію звідусіль і почали тягнути усередину пляшки. Хоч Шокару і намагався противитись, та стрічки були сильніші. Та й сам він перебував лише у вигляді проекції.
Раптом, біля Оротімару, котрий намагався зашкодити запечатуванню Шокару, з’явився Сантер та направив заряджену «астральну пушку» прямісінько в зміїні очі.
- А зараз, ти зупиниш свій Едо Тенсей, інакше з тобою відбудеться те саме, що і з тілом Нонана! – Рявкнув Сантер. Він був явно не в гуморі, адже люба згадка про Нонана завдавала йому душевної болі, так як вони обоє були найкращими друзями.
Дні, коли вони були разом не можливо було повернути. Ці унікальні відчуття уже не повернути… Сантер знав про це і страждав іще більше. Майже кожного дня він вставав рано ранесенько і промовляв до горизонту якісь незрозумілі слова. Одного разу Анахар навіть спробував підслухати виявилося, що у цих словах Сантер виголошував клятву про помсту Орімару за те, що той використовує тіло Нонана.
Анахар підтримував Сантера у його прагненні в помсті до недавніх подій, коли він засумнівався у правильності ідеології ООСБ…
***
На днях, Міраї скликав зібрання ООСБ з важливого питання щодо розправи над Тобі та його посіпаками. З цього зібрання було прийняте одностайне рішення про праведність розправи, проте… Хіно раптово висловив незадоволення ідеологією Ордену. Він сказав: «Якщо ми боремся за мир, то тоді чому помста є священною у той момент, коли вони йде супротив миру?». Ці слова заставили задуматися Анахара. Був би Редзуй живий – він б одразу розізлився на Хіно і розказав би про великого засновника Ордену Святих Братів, а саме про Акінаро – про те, наскільки він був великим, наскільки сильним та наскільки мудрим…
Проте тепер, без свого друга та учня, Анахар відчував себе відчуженим. Йому раптом здалося, що не дарма усі навколо недолюблювали Орден за його дивну та незрозуміло-фанатичну ідеологію. Тоді ж у нього і виникла думка про зміну застарілої ідеології, не дивлячись на свій старий вік, котрий ніяк не пасував до його нових реформаторських поглядів. Проте, «як рішив так і зробив». Анахар висловив згоду щодо слів Хіно і, як діюча голова ООСБ, проголосив про зміну уподобань, а саме про помсту. Відтепер, помста далеко не святе діло і навіть не симпатизує Ордену. Навпаки, відтепер люба симпатія помсті має піддаватися жорсткій перевірці на сам тип помсти, причини, та способи…
***
Зміюка хитро прищурила очі і просипіла:
- Ти друг Нонана? Цього Учіхи, чиє тіло використовував мій син та й я трішки? Він був нікчемою… сам віддався у руки сина…
Рука Сантера здригнулася, адже за новими правилами помста не допускалася, отож він був повинен стримувати свої емоції. Його погляд зійшовся з поглядом Орімару та й затьмарився.
- Сантер! Не дивися йому у очі! – Прокричав було Анахар, та було пізно. Сантер не міг ворухнутися. «Астральна пушка» так і трималася у його руці за метр від змії, а сам Оротімару уже готувався до смертельного випаду.
Враз, Шон, котрий до цього моменту лежав на землі, підвівся (чим викликав велике здивування усіх присутніх) і, сконцентрувавши енергію у Ока Долі, вистрілив пулькою у Оротімару. Той був змушений вивернутись і пулька влучила у землю, та відкинула Сантера убік. Наступною ціллю Шона мали стати воскреслі, котрі до цього моменту безмовно стояли опустивши руки, але за ними раптово з’явилися гроби. Уже через кілька секунд усі Хокаге, що залишилися були сховані під землю, а Оротімару немов розчинився у повітрі. Запечатування Шокару також пройшло успішно – Анахар поставив пляшку на землю і тепер присів відпочити після відкриття воріт. Сантер також без сил опустився на землю. Лиш Шон продовжував стояти і дивитися на руїни храму, де досі лежали останки Акінаро, через котрого і заварилася уся ця каша. Та не довго судилося йому дивитися на руїни – сили, котрих і так уже майже не було, остаточно покинули Шона і він повалився на землю, як падає мішок з картоплею…
***
Через деякий час після відпочинку, Анахар разом з Сантером прибрали могилу Акінаро як могли та переховали залишки великого засновника ОСБ. Надалі, на невеличкому польовому зібранні, було вирішено, що Сантер доправить пораненого Шона до Суни, котра знаходилась відносно недалеко (крім того, у Сантера були іще деякі справи у Суні, по порученню Анахара). На тому й порішили. Анахар відправивсь назад до сховища ООСБ, а Сантер, поваливши на спину широкоплечого Шона, пошкандибав на захід…
Далі Буде…
← Ссылка на предыдущую главу
|
|
Фанфик Добавил: seryo |
Просмотров: 1202
| Рейтинг: 5.0/2 |
|
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|