|
|
Главная » Фанфики » Поэзия
|
Один біля одного
Я дивлюся їй прямо у вічі,
Там розквітли безмежні моря
Й та краса на її обличчі,
Неймовірна, п’янка й чарівна.
Сидимо ми поблизу хатини,
Сонце сходить собі в небесах,
Та не треба мені того дива,
Адже сяйво в дівочих очах.
Відчуваю тепло її тіла
І м’яку я тримаю лодонь,
В грудях серце колотить бурхливо,
Адже близько сиджу я з тобой.
Відчуваю на дотик волосся
І приємний, п’янкий аромат,
І не зайде за обрій нам сонце,
Не пролізе у серце печаль.
А коли на обличчі усмішки
Біля мене сидить ангелок,
Ну настільки вона Білосніжка,
Що здається – я справжній король.
Я дивлюся на неї, чарівну,
Забирає із думки слова,
Я хотів би, щоб це було вічно -
От настільки вона чарівна.
Обійму її в теплим обіймах,
Захищу від усіх перешкод
І віддам я за неї склепіння
Щоб побачити знову і знов.
Ось зайшло уже сонце за хмари,
Небозвід покривають зірки,
Та усі ті приземлені чари,
Як на мене, занадто прості.
Тільки сяйво в очах кольорове,
Та усмішка яка розцвіте -
Ось що значить чарівні хороми
І я радий що в мене це є.
Як на щастя чудова погода,
Помаленьку окутую ніч
І зостались на кріслі обоє
У обіймах, при спалаху свіч.
Пригорнув я її мов дитину
І повік нікуди не пущу,
Бо кохання – чарівна то сила
І здається, що з ним ти в раю…
|
|
Фанфик Добавил: seryo |
Просмотров: 1079
| Рейтинг: 5.0/1 |
|
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|