|
|
Главная » Фанфики » Приключения
12:23 Sword Art Online: Частина 3. Помилка |
Гравці які знаходилися в середині Світового Дерева дивилися на велетенського боса. У нього взагалі не було НР і це дуже бентежило воїнів альянсу. Кожен з них був напоготові і наставив на велику статую свою зброю. Здавалося, вистачало кам’яній потворі зробити один рух, як гравці відразу б кинулися валити чудовисько. Звісно кожен з них чекав сигналу, а Kirito та Asunа обмірковували складену ситуацію. Зараз вони пригадали той момент, коли зустрілися зі Смертю в підземеллях на першому рівні Айнкрад. Ситуація була ідентична, адже бос явно переважав по силі навіть усіх вояків альянсу, що нікого не залишало байдужим. Кожен подих у тиші видавався мов грім серед ясного неба. Через деякий час великий кам’яний бос підняв свого меча і поставив перпендикулярно до землі, а після цього промовив:
- Досить! Ви дуже сильні та сміливі вояки, а головне пожертвували своїми переконаннями та бажанням пройти гру заради однієї людини – це велика сила волі. Тепер, киньте свою зброю! – промовив бос. Його голос не видавався жорстоким чи грубим. Так, він наказував робити те, чого бажав, однак в тих словах Asunа не розгледіла «зла», однак дівчина чекала реакції Kirito.
Пройшла хвилина, а ніхто так і не розпрощався з своєю зброєю тримаючи її напоготові. Загалом альянс не знав що робити, адже якщо монстер нападе, шансів вижити практично не буде, а без зброї і поготів. Однак усі ці сумніви розвіяв Kirito. Юнак підняв свої мечі на рівень очей, виставив у перед і з великою скорботою відпустив зброю з долонь. Мечі полетіли стрімголов до низу і з великим гуркотом врізалися в землю, адже Kirito знаходився дуже високо. У Lisbeth серце кров’ю облилося коли вона побачила, як її творіння, білий меч Kirito – куна, впав на землю. Дивом зброя залишилася цілою, однак жест юнака буде багато значив для альянсу. Тепер усі покидали своє обмундирування на підлогу і лише Asunа запхала рапіру до піхов. Вона бо собі не пробачила, якби з Kirito щось сталося, тим паче зараз юнак стояв без зброї. Дівчина була готово в будь яку мить вступити в бій з босом навіть 1х1, лиш би захистити свого хлопця. Хоча, напевно він не дозволив цьому статися і сам, навіть без зброї кинувся на чудовисько. Чесно признатися у Kirito руки трусилися від того, що він не міг позмагатися з чудовиськом, це дуже гнітило юнака який мав бажання битися до переможного «ура!».
Коли вся зброя лежала на землі (ну крім рапіри Asunu), монстер знову заговорив:
- Вітаю вас з перемогою в Альфхейм Online, кожен з вас може пройти на вершину Ейбрасіля і отримати силу Альвів. За самопожертву, кожного має бути винагороджено, а за те, що ви пропустили друга, я даю вам прохід! – над головами шокованого альянсу відкрився прохід на саму вершину Світового Дерева. Всі відразу зірвалися туди, гадаючи що чудовисько може в будь яку мить передумати і змінити своє благородне рішення. Просуватися видалося досить складно, адже світло з проходу засліплювало очі, однак на це ніхто не зважав і жоден гравець не відвів свого погляду від того тунелю. Так, один по одному, більшість пройшли на вершину. Kirito та Asunа виявилися останніми, вони, як командирі загону мусили подолати шлях останніми. Коли вояки збиралися уже іти, монстер звернувся до них:
- Саме ви прийняли таке рішення, так що я скажу королю Альвів винагородити вас як слід і до речі, вітаю з проходженням першої частини гри! – промовив бос. Несподівано він зменшився в розмірах і став білим рицарем. Крила зникнули, а сам монстер перетворився на білу тінь, хоча, як потім здогадалися Kirito та Asunа – саме це чудовисько і було королем фей.
- Kirito, вітаю тебе, ти молодчина, адже зробив це! – Asunа раділа, хоч її хлопець і не знав чому, та він не міг не посміхатися. Наступної миті дівчина так міцно обняла Kirito, що той ледь не задихнувся, однак йому було дуже приємно. Так, вони двоє, тримаючись за руки пройшли через той головний тунель і опинилися на вершині Ейбрасіля.
*****
Lisa відкрила очі і побачила неймовірну красу. Дівчина сама перша дісталася вершини і могла все як слід роздивитися. Над її головою запустився таймер зворотного часу «20 хвилин». Через цей проміжок на поляні, яка до речі уже стояла об лаштована, мав з’явитися король Альвів. Та поки цього не сталося Lisa оглядала місцину. Тут, на відміну від нижніх ярусів, було дуже багато квітів та гілок з зеленим листям. Якщо з низу дерево видавалося лише якоюсь фігурою, то тепер воно нагадувало скоріше джунглі, хоч і з прокладеними доріжками, ліхтарями по боках, та дороговказами. Тепер Lisa подивилася вгору і побачила летючий острів – місто – Айнкрад. Воно було величезне і висіло в повітрі. Однак, дещо змінилося, адже тепер, щоб піднятися до міста, потрібно було пройти підвісні мости з мармуру по різним сторонам величної споруди. Система розпорядилася так, щоб гравець не міг дістатися до міста повітрям, а лише мостами. Що ж до самого Айнкрада, то він побудований так, що нижчі яруси були більшими, а верхні ставали все вужчими. На вершині цього міста розташовувалася велетенська башта, яка зникала десь ген – ген за хмарами.
Lisa спробувала роздивитися летюче чудо кращу, однак навіть її соколиний зір не дозволив цього зробити. Розуміючи що поки що не вдасться намилуватися Айнкрадом, дівчина всілася на землю і стала чекати. Пройшовши через тунель вона отримала дивну золоту монету, на титульній частині якої писалося: «Congratulations», а з заду купюри красувався малюнок Світового Дерева. Lisa загадала бажання і підкинула монетку вверх. Дівчина сподівалася піймати її лицьовою частиною. Та швидко закружляла в повітрі і скоро почала падати в долоні до Lisu, однак їй так і не судилося в неї потрапити.
Несподівано чиясь рука схопила монетку ще на пів дорозі. Дівчина відразу поглянула на незнайому тінь і скоро впізнала в ній Kirito. Тепер юнак роздивлявся монетку, однак не довго, адже направив свій погляд на Айкрад.
- Нарешті я до тебе дістався і цього разу, навіть 100 рівнів не зламає моєї волі, я ще не проходив цю гру до кінця, однак цього разу, вона не зможе втекти. – промовив майже сам до себе Kirito. Наступної миті він відчув що вкотре за цей день опинився в сильних обіймах. Тепер уже Lisa затиснула юнака і він знову ледь на задихнувся. Чесно кажучи хлопця сильно дивувало звідки в дівчат така неймовірна сила, чи що то було, хто зна.
Нарешті, через відносно довгий проміжок часу, на галявині з’явився сам король Альвів. Він виглядав не так як очікувала гравці. Це був високий ангел з білосніжними крилами. Голову королю прикривав каптур, однак лице з під нього було добре видно, адже воно сяяло мов сонце. Тіло ангела покривала міцна броня і якщо чесно, він мало був схожий на короля, однак коли ангел заговорив усі змінили свою думку.
- Вітаю вас! Ви пройшли першу частину гри (простішу). Ваша відвага та бажання спорядили ваше військо в дорогу, а мужність і самопожертва привели до перемоги. Так як і було сказано в глав квесті, я дарую вам вічні крила. Звісно ви зможете їх використовувати лише в тих зонах, де це передбачено. – голос ангела звучав владно та гордо, він і справді тепер видавався королем, хоч і без трону та тієї пишноти про яку розповідав квест.
- Що ж до тебе Lisa, саме ти перша пройшла через прохід і тому я дарую тобі крила, якими можна користуватися будь де, не важливо яка саме зона. – продовжив ангел і в ту ж мить наділив дівчину тією силою про яку говорив. Крила феї відразу перетворилися на пишні ангельські і та втома, яка колись дошкуляла Lisі відразу кудись зникла.
- Великий страж говорив що ви, Kirito – кун, та ви Asunа – чан проявили неймовірну відвагу і саме вашою ідеєю було пропустити когось з своїх, та пожертвувати собою. За це, кожен з вас отримає свій подарунок, однак не зараз, а згодом. Цей світ повний несподіванок і тому, коли буде потрібна моя допомога, я дам вам її.
- Congratulations! – промовив Ангел і зник з перед очей. Та за його закликом усі гравці повторили:
- Congratulations!
Повно радості та сліз, нарешті відкритий верхній замок, усі отримали крила і готові йти далі. Здавалося нічого ідеальнішого не вигадаєш, однак, дещо пішло не так.
Несподівано сервер завіс, хоч і на долю секунди: проблема була в тім, що квест мала пройти лише одна раса, а в альянсі кожен грав тим, ким хотів. Отримавши крила, одне з правил явно стало порушеним і система захисту розпізнала це як помилку. Через секунду сервер знову запрацював, однак хмари на небі і всі істоти, крім гравців, застигли в нерухомості.
- Виходьте з гри, швидко! – промовив Kirito. Юнак нажав на панель меню і знайшов кнопку «Вихід», однак перед тим, як нею скористатися прийшло повідомлення і кнопка на панелі стала не активною. Kirito її бачив, але будь яке натискання не допомагало, тоді хлопець обернувся до друзів і не повірив своїм очам. Всі їхні обличчя спотворила страшна гримаса, дехто закрив рота руками, інші матюкалися на весь білий світ, ще були ті, які просто сіли на землю і схопилися за голову.
З цікавості Kirito відкрив те злощасне повідомлення і там писалося:
«Error. Код 1. В зв’язку з тимчасовою зупинкою сервера і переробкою неправомірних даних всі 151325 гравці успішно вийшли з гри.»
Kirito не вірив власним очам, він же ж сам бачив що ще в Sword Art Online, однак система писала зовсім інше. Сама думка не вкладалася в голові хлопця. Він розумів все, однак як можна грати, коли ти відключений від Нейроприводу?.
Однак через декілька секунд прийшло ще одне повідомлення: « Warning». От тільки тепер сервер повністю здав і гра почала розпадатися на маленькі частинки. Скоро під ногами у гравців уже не було землі, та крила їх не слухали і альянс провалився у тінь.
← Ссылка на предыдущую главу
|
|
Фанфик Добавил: seryo |
Просмотров: 1375
| Рейтинг: 5.0/1 |
|
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|