|
|
Главная » Фанфики » Приключения
13:30 Sword Art Online: Частина 4. Новий старт. |
Kirito прийшов до тями. Зараз юнак лежав на вершині Світового Дерева і дивився в небеса.
Все знову рухалося і буянило, здавалося що в цій утопії можна було прожити вічність і Kirito вже навіть забув де він, хто і коли сюди потрапив. Однак лежати без діла не дуже подобалося хлопцеві і він рвучко підвівся на ноги. Спершу Kirito дивився лише в гору, а потім переключив свій погляд на Айкрад. Зараз Kirito хотів за будь яку ціну туди дістатися, але юнак ще нічого не помічав, здавалося що колишнє «Warning» вилетіло у нього з голови.
Несподівано до Kirito підбігла заплакана Yuki. Ця дівчинка була невисокою на зріст, з синім волоссям. Скромна та добра за характером, а також струнка за статурою і звісно сильна духом. Yuki відразу обійняла свого «тата» - Kirito (так вже вважала, а Asunа в очах дівчинки була мамою)і заплакала ще сильніше.
- Yuki, що сталося? Розкажи все мені, я допоможу. – хотів підбадьорити свою «доньку» Kirito. Однак перших декілька хвилин дівчинка нічого не говорила, а лише ридала і щораз то голосніше. Лише коли Kirito взяв її за плечі обома руками, Yuki перестала давати вихід емоціям і заговорила.
- Коли всі гравці провалилися в тінь, я спробувала їх відшукати. Ви зникли так далеко, що навіть моя підтримка і версія програми не змогла знайти де ви зникли. Отож, я продовжувала пошуки, хотіла хоч тебе і Asunу побачити, та все намарно. Тоді мене знайшла система захисту сервера і розпізнала як помилку, адже програма мусить виконувати лише свої функції, а виявляти будь які емоції їй не властиво. Таким чином система закувала мене в тіні велетенськими ланцюгами і я навіть поворухнутися не змогла. «Захист» почав виправляти помилку і вся моя сила підтримки персонажів зникла назавжди. Тінь зайшла глибоко в моє серце і там нічого не було, аж до моменту, коли я знову згадала тебе і маму. Тоді система захисту не позбавила мене життя і не виправила, а перетворила в гравця Sword Art Online. – промовила Yuki. І справді, через якусь мить Kirito помітив над головою дівчини дивний ромбик, який і показував що вона реальний персонаж, а не системний файл.
- Хіба погано стати гравцем? Ми тебе не залишимо, ким би ти не була і не розлюбимо ніколи. Як можна залишити «свою дитину» просто через те, що вона стала трошки іншою? – запитав Kirito і посміхнувся. Ця щира посмішка ніби забрала всі виплакані сльози назад і Yuki ще міцніше обійняла «батька», а також захихотіла у відповідь.
Після слів «донечки» Kirito зрозумів що усі події з сервером не сон, а жорстока реальність. Юнак відкрив в системі меню ЛС і знайшов ті два злощасних повідомлення. Потім, для того щоб впевнитися остаточно в одній не дуже веселій думці, Kirito зайшов в список персонажів Online і його погляду постала та дуже приваблива цифра «0».
Ще через деякий час юнак подивився уже з неба, на землю і побачив інших гравців альянсу. Хоча Kirito, загалом, дивився не на них, а лише на Asunу. Дівчина скрутилася клубочком і спокійно спала. Напевне зараз їй снилися самі приємні сни. Для Kirito Asunа в даний момент була схожа на маленьку дитину і якби не нагальні проблеми, юнак би дивився на неї вічність.
Шкодуючи, що знову Sword Art Online зробив свій черговий крок, Kirito став розбиратися що і як. Та довго не тривало його розслідування. Через декілька хвилин Asunа і деякі інші гравці відкрили очі. Вони дивилися мов кажани на світ і спершу взагалі нічого не помічали. Зачіски попсувалися, під очима були мішки, заспані обличчя тільки дивилися на білий світ. Однак, коли гравці побачили свіженького Kirito, який стояв на ногах і уже щось там розвідував, відразу прийшли до тями.
- Доброго ранку соні. – посміхнувся до них Kirito.
- Ага і тобі того ж самого. – ледь чутно, з просоння відповіла Asunа. Ще якусь мить дівчина так і посиділа нічого не розуміючи, однак не даремно її називали «Блискавкою». Наступної миті Asunа, мов ошпарена звелася на ноги, її гострий розум діяв як ніколи швидко і дівчина згадала все, що було декілька годин тому назад.
- Що з сервером?! – запитала вона, та ця, здавалося проста фраза попідіймала всіх на ноги. Хтось відразу зрозумів про що говорить Asunа, комусь знадобилося, звісно, трохи більше часу, однак усі поглянули на Kirito. Хлопця шокувало це, однак він вже дуже багато дізнався, але не хотів розповідати. Особисто йому самому не подобалася приготована участь, та чи був вибір?.
- Значить так. В онлайн режимі зараз немає жодного гравця, система виправила цю помилку. – спочатку повільно і обережно заговорив Kirito.
- Та не томи, говори вже все як є! – скрикнув Klein.
- Ех, ну добре. В нашому нейроприводі є три стадії повного підключення. Спершу ми переносимо своє тіло і розум в гру, потім, набуваємо початкової форми гравця і цій формі надаються думки – підключилися значить. Сталось так, що єдиним не ідеальним ланцюгом сервера стали ми – гравці. Саме цю помилку система і вирішувала і вона дійшла висновку, що ми не частина гри. Через це, всі наші тала і розум з реального світу було перенесено сюди, а через це нейропривод не розпізнає наші тіла – їх просто немає. Однак він зберігає свідомість гравців, що свідчить про те, що тими, ким ви є зараз – це ваш реальний облік, а іншого бути не може.
Скажу просто – вітаю з набуттям статуса воїна назавжди, або допоки ми не знайдемо вихід з гри. (консоль меню «Вихід» не працювала, хоч Kirito і пробував). Здавалося що зараз відбудеться «Армагедон» але гравці гідно трималися, хоча і не більше двох хвилин, а потім паніка заполонила їх. Kirito сидів і дивився за всім що відбувається. Він не намагався втрутитися і лише цей юнак був спокійним.
Весь цей цирк зупинила Asunа. Дівчина стала на високий камінь і щосили закликала всіх до порядку.
- Невже ми знову застрягли в грі де не можна помирати? – заговорив Klein.
- Не зовсім. Те що ти сказав правда, однак стандартно, на цьому сервері вмирати було можна, через що кожному гравцю надали кількість життів, які він має, але це здійснювалося по статусам. Я та Asunа маємо лише по одному життю, через те, що ми самі сильніші, ну типу так. Klein, Sati, Silika, Ehil, Lisa – в вас по дві. В решти по 5 життів. Однак, коли ми вмираємо і за 500секунд ніхто не відновить нас, то знову стати на ноги ми зможемо лише з першим левелом, без шмота, навиків та грошей і то лише в центральному місті перед Ейбрасілем. – така новина ввела гравців у смуту і відчай. Ніхто не знав що робити і як рятуватися, а через те, що сервер був ще й Hard, усі взагалі втратили силу волі.
- Невже знову декілька років гамати в цю гру. Це несправедливо, ми тільки нещодавно вийшли назад і знову таке. – тепер уже промовив Ehil.
- Так, але не зовсім. Ви дивилися на час? – запитала Asunа. «В грі час іде звичайним чином, одна кожен наш тиждень в грі = годині в реальному світі. Я подивилася на годинник коли ми почали, а потім, перед «20 хвилин» ще раз. Навіть замкнені тут, ми маємо підключення до комп’ютера і можемо подивитися що і як відбувається в реальності, та навіть почитати новини. Звісно через гру ми не можемо вийти назад, тай керувати нашими робочими станціями не так уже й просто, однак ми зможемо подолати це випробування!» - додала дівчина. Її слова прозвучали мов заклик і він видався громовим та сильним і незважаючи на те, що гравці сиділи в задумі, десь глибоко в серцях геймерів зародилася надія.
- Ну якщо вже так, то ось вам деякі правила. Довго довелося поритися, однак все вийшло. – відповів Kirito. Загалом юнак знав усі примочки та нововведення в грі і тому вважав своїм обов’язком про все розповісти друзям.
- Босів до 80 рівня є лише три – на 25, 50 та 80 рівнях. Можна сказати що ми зустрінемося знову лише з представниками того Sword Art Online. Однак знову нам доведеться боротися проти «Жнеця». Далі, з кожним рівнем, боси ставатимуть все сильніші. Чому така поблажка на перших рівнях – це через те, що ми їх пройшли вже. Отож скористаємося першими 25 рівнями для прокачки персонажів без шмоту, хоча краще для цього виділити всі 50 рівнів. Таким чином ми з них сформуємо ще альянс, бо тоді дані гравці відповідатимуть усім нашим характеристикам. Ідемо далі. На 100, останньому рівні є головна консоль, за допомогою якої, можливо, нам вдасться вийти з гри. Бачити, раніше вона знаходилася під Айнкрадом, однак адміни порахували що сильно просто дістатися до головної системи і тому розмістили її на самому вершечку. Головна проблема не тільки в босах, а й в тім, що вбивство персонажів тепер узаконено. Лише в стартових містах можна врятуватися. Та сама більша новина в тім, що тепер ми можемо купувати собі скіли, які усилять нас. Дані навики уже розподілені адже кожен, сам того не гадаючи обрав собі клас і відповідно до нього буде купувати свої навики. Всього для одного персонажа передбачено близько 10 скілів і всіх їх можна купити в стартовому місті Айнкрада. Звісно будуть ще й навики які даватимуться за рівні, ну це пасивні вміння, там як більша броня чи атака, швидкість пересування. Загалом вибирати уміння доведеться дуже уважно, адже на клас передбачено близько сотні навиків, а слотів для них лише 10, так що думайте, одного разу кожен ваш скіл зможе врятувати нам життя. – на якусь мить Kirito замовк і подивився на своїх колег які втупилися в юнака своїми поглядами. Зараз така увага не дуже подобалася хлопцеві, він почував себе не зручно, ніби «Богом» серед усього цього натовпу. Спокій Kirito видавався всім лише свідченням того, що юнак взагалі не людина.
- Навіщо зайві ці слова, нам потрібно вибиратися звідси і ніхто не постраждає просто так. Хай там які нас чекають пригоди на 80 і вищих рівнях, але до того ми знаємо все, кожен в цьому альянсі ніби Бетатестер і тепер саме від нас залежить долі близько 150 тисяч гравців. Давайте покажемо цій грі хто в ній головний. Давайте покажемо, що гравців не можна недооцінювати. Скільки б це не забрало часу, але ми маємо виграти і на цей раз всі 100 рівнів падуть перед нашими ногами! – закричав Kirito. Цей крик став сигналом до боротьби, він прозвучав не так владно як слова Asunu, хоч дівчина практично нічого і не говорила, однак фраза юнака звела усіх на ноги. Кожен згадав той колишній, добрий Sword Art Online і тепер сумнівів не залишилося ні в кого.
«Хай це буде останній похід, однак він обіцяє бути веселим і хоч тепер це наші реальні тіла і на кону справжні життя, однак тепер, все буде по іншому. Я обіцяв що захищу Asunу, а також усіх інших гравців і я це зроблю. Тепер доля посміхнулася мені і дала шанс подолати тих 100 поверхів, як я і хотів. Та тепер я знаю, що зроблю це не сам, а в компанії вірних друзів» - подумав Kirito. Він підвівся і став попереду усього загоні поруч з своєю дівчиною і «донечкою», яка саме до них приєдналася.
- Ну що ж, тоді давайте захопили стартове місто! – гукнув Kirito і направив свого меча на велике летюче місто Айнкрад.
← Ссылка на предыдущую главу
|
|
Фанфик Добавил: seryo |
Просмотров: 1210
| Рейтинг: 5.0/1 |
|
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|