|
|
Главная » Фанфики » Приключения
20:33 Чорні сльози та кров. Частина 3. (Спогад 1. Частина 1.) Нитка долі. |
Спогад
Вранішнє сонце поволі підіймалося над горизонтом. Все навколо прокидалося і єдиним що не вписувалося в цей колорит був юнак який поволі просувався по густому лісі. Він цілу ніч не спав і відбився від своєї групи яка мусила швидко дістатися Конохи і передати важливі новини. У юнака під очима були мішки і через декілька хвилин він врешті – решт зупинився і сперся на дерево.
- Уххх, скільки можна. Я лише на хвилинку затримався щоб покуштувати рамен, а вони мене залишили. – скаржився Наруто. Він яскраво себе проявив у поставленому завданні, хоч воно і не було його улюбленим і за свої особливі заслуги Наруто отримав від якоїсь невідомої панянки дуже дивний плащ. Юнак подякував за дарунок і почав його носити. Але в цієї прекрасної речі була маленька хитрість про яку Наруто не знав: плащ забирав енергію свого володаря і накопичував її для певних потреб про які юнак взагалі не здогадувався. Саме через це шлях був для Наруто просто нестерпним і він присів під тим же деревом відпочити.
- Зараз, я відновлю дихання і знову помчусь навздогін за своїми друзями… Одну хвилинку… Ну може дві. – розслабившись промовив Наруто.
Через деякий час хлопця почала заколисувати краса природи і він впав в свого роду транс, а потім поринув у видіння. А як могло бути інакше? Навколо все розцвітало і п’янкий аромат відчувався у повітрі, яскраво світило сонечко, а так як під деревом був затінок то було просто ідеально. Час від часу до юнака визирали невеличкі звірятка. Всі барви природи зараз вирували перед очима юнака.
- Як же ж тут добре. Людині насправді потрібно лише відкрити в собі бачення прекрасного і зрозуміти що не має сенсу воювати. Як можна не милуватися такою красою… - через сон промовляв Наруто.
«Ні!» - раптом почулося юнакові в голові. Він рвучко підвівся і побіг на цей звук. Тепер увесь цей прекрасний краєвид пролетів перед очима у Наруто як одна мить. Юнак подолав чималу відстань за короткий проміжок часу і вибіг на невеличкий пагорб. Несподівано Наруто побачив велетенський водоспад біля якого стояло 4 чоловік. Двоє з них були в легкій бойовій амуніції, вони виглядали вороже, а навпроти них стояли двоє дітлахів (ну десь на 2 – 3 роки менші за Наруто): хлопець з сніжно білим волоссям і червоними як кров очима в чорному вбранні, та дівчинка яка ховалася за спиною юнака.
Поки що Наруто нічого не вдіяв але він приготувався вступити в бій і захистити двох дітей в будь яку ціну, а в той час на полі бою події розвивалися своїм чином.
- Хлопче, відступися від цієї дівчинки і ми тебе не будемо чипати. – промовив якийсь чолов’яга з пов’язкою на одному оці.
- Ну так звісно, а ви не думали що я відмовлюсь? – жартома запитав той.
- Я даю тобі ще один шанс. – спокійно промовив той самий чолов’яга.
- Я дав слово Асферу що завжди буду захищати Юкіо. – промовив юнак. Дівчина в сою чергу почервоніла але хто зна що насправді відбувалося в її голові.
Несподівано другий хлопець. Він мав у руці молот погнався до малого хлопчака, а підібравшись на значну відстань замахнувся своєю зброєю і опустив її на шию малого, бажаючи її зламати. Раптом з руки його супротивника потекла кров і юнак сформував з неї щось схоже на спис який відбив атаку ворога.
- Катун. – втрутився в поєдинок і другий чоловічок. Велетенський шар полетів просто на дітлахів та раптом він розсіявся просто на пів дорозі. Нарутові набридло чекати і він використав стан лиса, а так як той використовував силу полум’я то юнак міг легко зупинити атаку ворога.
Після того як пил розсіявся один з можливих супротивників промовив: «Ей, а ти хто такий?».
- Я би мав перший почути відповідь на це запитання. Як ви смієте нападати на дітей! – скрикнув Наруто.
- Ну взагалі то ти і сам ще не дорослий. – несподівано промовив хлопець з червоними очима.
- Мене звати Керсен, хоча ім’я це тобі нічого не дасть. – промовив чолов’яга з пов’язкою на обличчі. «І ти сюди даремно прийшов.» - після невеличкої паузи додав він.
- Хех, а я не думаю що даремно. – промовив Наруто і несподівано опинився позаду супротивника з Расенганом у руці. Він не довго думаючи загатив ним по ворогові та коли пил розсіявся Керсен стояв на самому вершечку водоспаду.
- А ти видно не поганий супротивник і дуже сильний шинобі, хоча для початку навчися думати перед тим як робити що перше на думку спало. Техніка виклику: Стародавній Яма. – вся вода з водоспаду раптом замерзла, а потім з неї вирвався потужний потік який поволі набирав обриси якогось чудовиська. Ще мить і велетенський монстер постав перед супротивниками. У нього на лобі був велетенський ріг. Чотири ока палахкотіли синім вогнем, а з тіла випиналися велетенські льодяні брили.
Несподівано чудовисько замахнулося однією рукою і вгатило по супротивникам. Те місце куди влучило чудовисько швидко замерзло і в різні сторони розійшлися крижані шипи. Та нажаль для Ями він нікого не зачепив. Наруто був у стані лиса дуже швидкий і забрав двох дітлахів подалі від монстра.
- Ви в порядку? Не поранені? – коли вони опинилися в безпечній відстані промовив Наруто.
- Дякую за допомогу. – промовив хлопець.
- Та нема є за що, а тепер тікайте звідти я буду боротися з цим хлопцем і виграю для вас трохи часу. – продовжував Наруто.
- Еее ні. Тебе це взагалі не стосується, навіщо лізти туди куди тебе не просять. Я тебе не знаю, але те що ти нас врятував дозволяє мені повірити в те, що ти хороша людина. Будь – ласка забери звідси Юкіо. – попрохав хлопчик.
- Що б я більше не чув цієї мови! Коли я говорив що б ви тікали значить так і потрібно. Я не знаю чого від вас хочуть ті два головорізи, але вони нічого не отримають. – раптом з руки Наруто вилізла велетенська лапа і неї він схопив двох дітлахів, а потім «жбурнув» куди подалі від поля бою. «І не вздумайте повертатися!» - додав він.
- Ще раз спасибі. – промовив Юкіо. Після цього хлопець взяв її на плечі і рвонув що тільки курява виднілася. Наруто в свою чергу гав не ловив. Він створив декілька тіньових клонів і одного послав за юнаком.
Зараз Наруто дивився у слід двом відчайдухам та раптом потужна хвиля змусила його прийти знову до тями і згадати де він знаходиться. Яма запустив цю техніку просто до лісу і вона повалила багато дерев. Наруто в сою чергу легко ухилився але тепер довкола була відкрита місцині і сховатися уже не було де.
- Як ти посмів дозволити їм утікти! – промовив Керсен.
- Чого вам від них було треба?! – розлючено запитав Наруто.
- Ось це вже не твоє діло. Ей, Цубакі, злітай за нашими пташечками і приведи їх назад. Стільки марних тижнів пошуку не повинні пропасти даремно. – звернувся до свого друга Керсен.
- Буде зроблено. Техніка виклику: Крило Фенікса. – несподівано на спині Цубакі з’явився ранець з двома вогненними крилами. Насправді вони не горіли, а просто мали чудернацькі візерунки жовтого кольору. Раптом володар цього пристрою знявся в повітря і на великій швидкості помчався за втікачами.
- Е ні, ти не пройдеш! – вигукнув Наруто і створив декілька клонів які запустили одного з Расенганом у політ. Юнак швидко наближався до супротивника але несподівано велетенська лапа Ями знищила клона і він так і не дістався до цілі.
- Твій противник я! – вигукнув Керсен. Наступної миті він наказав чудовиську зібрати чакру і те випустило у Наруто велетенського льодяного метеора. Той почав заморожувати все на своєму шляху та Узумакі вирішив йому протиставити рівноцінну техніку і невеличка Бомба Хвостатих врізалася в атаку ворога і в повітрі пролунав вибух. Наступної миті з попелу по водоспадові вибіг Наруто. Він тримав у руці Расен – сюрікен і гнався просто на свого супротивника. Яма вирішив його зупинити і тому у нього з очей несподівано вилетіли два вогняних променя, та Наруто мав просто неймовірну швидкість і тому просто пробіг біля чудовиська.
Керсен не вірив своїм очам, його супротивник так легко зміг прорватися до нього і тепер замахнувся своєю технікою.
- Просторовий Енеко Коро. – Керсен змахнув своїм віялом і перед ним з’явився портал. Наруто не зміг зупинити траєкторію техніки і вона зникла у цьому проході. Тепер супротивник використав техніку вогню і на цей раз Наруто не зміг від неї ухилитися. Та несподівано юнак перетворився на попіл і розсіявся за вітром.
- А ти видно сам то також не дуже кмітливий. – невідомо звідки промовив Наруто. Хоч Керсен і розглянув у голові безліч варіантів, а також перевірив очима все поле бою та він не зміг знайти супротивника. «Куди ти подівся?» - запитав він сам в себе.
Раптом з під землі почувся гуркіт і потужний удар в підборіддя підняв Керсена в повітря. Наруто вискочив звідти звідки його атаки взагалі не чекали. Коли два мега шара зіткнулися, Наруто прорив собі невеличкий тунель і зайшов до свого супротивника просто з під ніг. Тепер юнак створив декілька клонів і вони почали гамселити Керсена в повітрі, ще й при тому примовляючи: «У…Зу…Ма…Кі…Наруто ренган.». Останній з клонів вгатив по супротивнику і той стрімголов полетів на землю. Від удару піднялася невеличка курява, а коли вона розсіялася то супротивника там не було. Він знову з’явився уже на голові свого вірного помічника Ями і до того всього був цілий та неушкоджений.
- Ахахаха. Ти кого взагалі гамселив? Я завжди був тут. Ну же, давай, спробуй ще раз. – весело промовив Керсен.
«Як він зумів? Я що в генджицу?» - і Наруто використав техніку розсіювання, але за деякий час він зрозумів що знаходиться в реальному часі, а не під дією генджицу.
- Як ти можеш все це робити? Я тебе точно подив. – промовив Наруто. Але юнак відповіді не почув. Велетенський льодяний дракон полетів до нього на великій швидкості. Яма знову використав техніку даної стихії і тепер надіявся влучити в супротивника.
«Наруто, давай викличемо підтримку. В цю гру можна грати і в трьох, і в чотирьох». – заговорив до свого дженчурікі Курама. Для того щоб відбити ворожу техніку він створив для Наруто покров з червоної вогняної чакри. Зіткнувшись з хлопцем атака ворога враз почала розпадатися і танути просто на очах, а через декілька секунд вона просто згоріла.
«Я тебе зрозумів» - з вдячністю сказав Узумакі і використав техніку виклику. Він хотів призвати Гамакічі та Гамабунту та несподівано позаду юнака з’явився велетенський Жаб’ячий Бос який закрив собою небо.
- Ей ти, пацан, нащо мене викликати. Я як раз обідав, а ти перервав мені трапезу і за це з тебе буде мугрич. – відповів той.
- Взагалі я збирався викликати Гамакічі та Гамабунту але чомусь вийшло не так… - хотів виправдатися юнак.
- Ахахаха. А ти купився! Я так зрозумів потрібно знищити цю велетенську льодяну потвору. – уже серйозно промовив Бос. Він оглянув свого супротивника з ніг до голови і витягнув свою велетенську катану.
«Наруто, давай поміняємося» - промовив у голові юнака Лис. Довго не вгаючись хлопець зробив те що йому казав Біджу і уже за якусь мить Курама приготувався до бою з самим призиватєльом.
- Ждурни мене. – сказав Лис до велетенської жаби. Той не довго думаючи виконав прохання Курами і за мить він на великій швидкості уже летів до свого супротивника. Для знерухомлення рухомої цілі Яма зібрав чарку і випустив велетенський льодяний шар просто в Наруто. Техніка все ж таки влучила в супротивника і Кюбі просто розірвало на шматки та раптом він зник і розвіявся як попіл. Несподівано Курама з’явився позаду Керсена і витягнув кунай для атаки. Супротивник помітив зброю лише в останню мить та все ж устиг відреагувати відбивши удар своїм віялом. Тепер Керсен вирішив використати Яму для знищення супротивника але в того і самого були великі проблеми. Жаб’ячий Бос довго не чекав, кинувши в повітря Наруто він замахнувся катаною і спробував розрубати великого льодяного монстра на дві частини. Той в свою чергу перехопив меч Боса ще в повітрі, а потім другою рукою вхопив за плече. Знерухомивши свого супротивника Яма випустив у нього потужний потік льоду яким намагався заморозити супротивника, та перед тим як він це зробив, побачив ще одну жабу на голові Боса. Це був Фукасаку. Він зірвався з місця, на якому стояв, і зробивши в повітрі коло вгатив свого супротивника в обличчя. Здавалося що може зробити маленька, беззахисна жаба. Але не тут то було, Фукасаку так вгатив свого супротивника що той ледве втримав рівновагу, а від обличчя монстра відколовся велетенський шмат льоду. Чудовисько підкосило та він знову вирівнявся і в цей момент катана Жаб’ячого Боса наскрізь пройшла крізь супротивника. Після цього Бос якомога сильніше стиснув свою зброю і навалився на руків’я всією своєю вагою. Ще мить і Яма впав додолу, та раптом очі монстра засяяли і він розлетівся на безліч крижинок які закружляли в повітрі. Наступної миті вони склалися біля супротивників і ті опинилися в свого роду крижаній в’язниці. Різкий перепад температури призвів до того, що Бос та Фукасаку впали в стан анабіозу, та все ж залишилися живі, адже жаби не вмирали від надміру низьких температур.
Весь той час Курама боровся проти Керсена. Супротивник спочатку, побачивши що один з його помічників зайнятий, захотів викликати іншого та Наруто завадив це зробити. Він створив міні Расен – сюрікен і запустив того у супротивника. Знову атака влучила в супротивника та знову той зник і з’явився в зовсім другому місці. Та все ж певний результат атаки був: коли Керсен розсіювався Кюбі помітив як під пов’язкою щось зблиснуло.
- Що ти там ховаєш? – запитав Лис.
- А ти видно доволі таки спостережливий – промовив супротивник до Курами і замахнувся віялом вгору для якоїсь атаки. Несподівано Кюбі з’явився позаду Керсена і використав Міні Бомбу Хвостатих. На всій галявині пролунав вибух від якого супротивник не зміг ухилитися цілком. Атака Лиса була дуже динамічна і до речі, він перед тим як вгатити технікою кинув у супротивника сюрікен. Той пролетів біля обличчя Керсена і пов’язка просто впала на землю. Ще перед вибухом Нарут побачив пусте блакитне око в якому з’явилося декілька «ком», а потім супротивник зник.
- Ось значить як. В тебе шарінган. – сказав Лис. По правді кажучи він ненавидів усіх ворогів з шарінганом. Учіха Мадара, Учіха Саске, Учіха Ітачі – всі ці шинобі сиділи у Кюбі в печінках і він подумки їх поховав під власною нестримною енергією.
- Ахахаха. Це не просто шарінган, а вічний мангьоку шарінган з силою безкінечного Ідзанагі. – з темряви промовив Керсен. В той же час Курама помітив що викликані жаби зазнали поразки і тому він зупинив дію техніки, а потім раптово зник. Коли врешті – решт Фукасаку та Бос зникли Наруто з’явився на вершині льодяної клітки і вгатив Бомбою Хвостатих по ній. Яма мав багато специфічних особливостей, але навіть він не встиг знову перетворитися в чудовиська і захистити себе від атаки. Удар Курами був дуже потужний і монстер розлетівся на мільйони шматків.
- Ах ти мале лисеня. Адське Поховання. – скрикнув Керсен і навколо нього з’явилося полум’яне. Потім воно утворило коло, а ділі полетіло у Кюбі. Курама вирішив що жодна вогняна атака йому не зашкодить і тому він активував початковий покрив лиса і прийняв на себе всю потужність техніки для її поглинання і пере направлення енергії в супротивника. Коли полум’я дійшло до Кюбі і він опинився всередині цього кола вогню, то раптом Курама втратив можливість рухатися, це виглядало так ніби він оціпенів чи на якусь мить відключився.
- Тепер помри! – скрикнув Керсен і в колі з’явилося 33 велетенських списа які направили свої піки просто на Лиса і ось ще мить і всі ці 33 установки на великій швидкості врізалися в тіло Наруто. Від такого удару воно перетворилося на кашу з крові, нутрощів та кісток але раптом все це враз розсіялося.
- Ти зарано списуєш мене з рахунків. – Керсен повернув голову туди звідки долинав звук і помітив Наруто (Кюбі знову віддав контроль своєму дженчурікі) який стояв в небесах.
«Як?» - тільки й змів видавити з себе Керсен. В той час Наруто також нічого не зрозумів. Він прокрутив те що щойно сталося під час бою і несподівано для себе помітив як на плащі загорілася одна зірка. Раптом від цієї речі в тіло Наруто почала поволі перетікати чакра. «Невже я вижив тільки завдяки якогось там плаща?» - Наруто подумки подякував за цінний дарунок та тепер він зіткнувся з проблемою, юнак не знав як взагалі літати і керувати наданою йому силою.
Якусь мить Керсен ще був в шоці, а потім він створив невеличку комету і запустив її у супротивника. Та на великій швидкості помчалась до Наруто та коли вона врешті – решт долетіла до юнака то той раптом опинився в прозорій невеличкій сфері. Атака супротивника обігнула цю конструкцію і при цьому не завдала юнакові жодної шкоди. Тепер Наруто нахилився вперед і раптом його понесло до супротивника, він зрозумів як керувати плащем.
«Наруто, я хочу тобі дещо сказати. Він там може собі говорити під ніс будь що, але сила його очей це зовсім не Ідзанагі. Я бачив що око у цього хлопця світиться не червоним вогнем, а синім. Скоріше всього він самотужки створив щось схоже на силу Учіха, але я вважаю, що в цього винаходу є і слабкість. Коли ти замахуєшся на цього чолов’ягу для атаки, то він помічає цей рух, а потім біля тіла у цього хлопа є спеціальна зона і коли в неї потрапляє атака він зникає, телепортується в інше місце. Отож, все що тобі треба це вдало контратакувати і при цьому перша атака має бути не влучна, щоб він не зник.» - промовив Кюбі ніби вибачаючись за невдало проведену атаку.
Наруто зовсім не злився на свого Біджу. «Та з ким не буває» - промовив він, а потім в повітрі створив Расен – сюрікен і запустив його в супротивника.
- Це безглуздо. – промовив той і взмахнув віялом з якого вилетіла потужна повітряна хвиля. Вона полетіла до юнака та знову він опинився в невідомій сфері, а також в ній опинилася атака Наруто. Ще мить і Расен – сюрікен врізався в землю і підняв море пилу.
- Ото й усе? – розчаровано промовив Керсен, та раптом атака юнака перетворилася в Наруто з Расенганом. Супротивник помітив атаку ворога в останню мить і зник якраз перед ударом хлопця.
- Ти уже повинен був зрозуміти що нічого не вийде. – опинившись в зовсім іншому місці промовив Керсен. «Расенган» - і атака Наруто врізалася в спину супротивника. Того підкосило, а потім одним ударом хлопець припечатав свого супротивника до землі. Керсен все ж таки знову зник і з’явився в зовсім іншому місці, але тепер у нього був великий шрам на згадку.
- К-х, к-х. Зрозуміло. Атакував в самий підходящий момент. Видно зрозумів сенс моєї техніки. – в можливості Керсена був один мінус. Він міг легко зникнути і ухилитися від атака, але дві підряд було для нього пережити вкрай важко. Коли він використовував свій полу шарінган то витрачав багато чакри. Перемістившись один раз Керсен повинен був почекати хоча б 2 – 3 секунди для нового використання техніки.
- Ну що ж. Видно на сьогодні досить. Ще зустрінемося і наступного разу я тебе знищу. – зрозумівши що Наруто зараз має прекрасні можливості Керсен вирішив відступити і краще підготуватися до наступної зустрічі з різноманітними ворогами які були ще по переду. Він взмахнув своїм віялом і перед ним відкрився між просторовий портал в якого супротивник неквапом зайшов. Звісно Наруто часу не гаяв, він погнався до супротивника і створив по дорозі в руці Расенгана, та все ж не встиг. Коли Наруто нарешті дістався до ворога той уже був в середині проходу який поволі зачинявся. Юнак все ж таки атакував але він врізав технікою в якесь скло яке розбилося на безліч шматків.
Під час бою Керсена та Наруто Цубакі переслідував своїх ворогів. Він довго їх не шукав, адже з неба все видно куди краще ніж на землі. Коли Цубакі цілком наздогнав свої ворогів то використав техніку «Крило Фенікса» і на землю просто перед супротивниками впало декілька велетенських металевих стержнів які спалахнули вогнем. Хлопець та дівчина в той же момент вирішили змінити курс просування та раптом від сталевих конструкцій в різні боки розійшлося полум’я і воно утворило на землі коло в середині якого знаходилися мандрівники. Нарешті Цубакі приземлився просто в центр вогняного кола і промовив:
- Краще зі мною не жартувати, віддавай дівчину сюди! – скрикнув він.
- А не дочекаєшся! – відповів йому юнак.
Тієї ж миті Цубакі замахнувся молотом і опустив його на голову супротивника. Молодий хлопчак навіть не встиг відреагувати, настільки швидкою була атака супротивника. Він уже навіть розпрощався з головою, як раптом зброю супротивника хтось перехопив. Несподівано всі побачили Наруто.
- Як ти так швидко? – запитав хлопець якого щойно врятували. Та здавалося Наруто взагалі не слухав свого співрозмовника. Наступної миті до Цубакі наблизилося біля 4 клонів і всі тримали в Руці Расенган. Супротивник не розгубився, він знову використав якусь дивну можливість свого ранця і з нього в усіх клонів полетіли гострі стержні які їх знищили. Раптом Цубакі побачив ще 5 клонів але тепер вони з’явилися несподівано. Наступної миті один з них збив супротивника з ніг, а потім всі клони підкинули ворога в повітря. «У…Зу…Ма…Кі…Наруто Ренган». – знову в хід пішло стареньке та як завжди ефективне комбо. Після останнього удару супротивник полетів до землі і врізався в неї мов камінь. Для закінчення атаки Наруто створив Расенган і ним припечатав супротивника до землі. Потужний потік енергії вирвався назовні і піднявся стовпом аж до неба. Тепер Узумакі відскочив від свого противника і склав якісь дивні печаті. Він довго тренувався і вдосконалював свої вміння, а техніка яку він сам і вигадав була доволі таки цікавою. Один з клонів несподівано зник, а на його місці з’явився справжній Наруто. Саме так, технікою яку юнак вигадав було заміщення одного з клонів. Іншими словами він міг бути в будь якій частині поля бою де були клони.
«Чорт. Ну що ж, в такому разі я змушений використати свою найпотужнішу техніку». – Цубакі якимось чином зміг підвестися і швидко склав печаті та раптом він зупинився. «Нехай, нехай сьогодні ще поживуть. До храму зцілення ще навіть невідомо скільки кілометрів, а можливо його взагалі не існує. Ми завжди зможемо втілити свої плани.» - пролунало в голові Цубакі. Наруто знову побачив знайому картину: ворог зникає в невеличкому між часовому порталі і атакувати його стає просто неможливо.
- З вами все в порядку? – через деякий час запитав Наруто. Несподівано Узумакі побачив як хлопець з червоними очима підкосився і впав на землю. На щастя Наруто встиг його підхопити та той втратив свідомість.
- Ну блін. Що з ним? – запитав він у Юкіо. Та він навіть не встиг це договорити як дівчина вже знаходилася над юнаком і лікувала вся його рани.
- Нічого страшного, але він завжди мене захищав і як я розумію зовсім втомився. Я про нього попіклуюся. – відповіла дівчина.
- Чому ті хлопці на вас напали? – спитав Наруто.
- Дякую за допомогу. Я не знаю через що нас переслідують, чому я потрібна тим людям. – промовила Юкіо.
- Давай я допоможу. – запропонував Наруто.
- Якщо і справді хочеш чимось бути корисним, то будь ласка, поки що не задавай питань і якщо хочеш то можеш повертатися в своє селище. – відповіла йому дівчина.
- Ще чого, я ніколи не залишу дітлахів в небезпеці. – наступної миті Наруто підняв хлопчака на плечі і спитав: «Куди йти?». Юкіо тільки якось дивно подивилася на Узумакі і показала пальцем напрямок.
- Щось не так? – побачивши дивний вираз на обличчі дівчини запитав Наруто.
- Все гаразд, просто ніколи ще не доводилося бачити людину яка б щось робила просто так, навіть не знаючи кому допомагає. – промовила Юкіо.
- Ти все одно відповісиш на декілька моїх запитань. І чесно кажучи, я просто не можу залишити когось у небезпеці і просто пройти мимо.
Неподалік на високому пагорбі несподівано з’явився якийсь чолов’яга. Він присів і роздивився все навколо. Синє волосся, бакенбарди та худощаве тіло. Здавалося нічого особливого та однак. Через якийсь час з спини цього чолов’яги вилізло декілька велетенських синіх морди драконів з чакри.
- Ну можна сказати що ваша ціль зараз десь тут, але без детального обстеження точно сказати не можу. – сказав він до когось.
- Морю, я тебе не для того воскресив щоб ти тут язиком тріпався. Викличи когось, ти ж це вмієш. – на пагорб вийшов ще один хлопець. Його обличчя було неможливо розгледіти через каптур який повністю закривав голову. За спиною цього юнака був велетенський темний тесак з якого потоком рвалася ся чакра, але самим дивним було те, що коли цей хлопець ступав то на землю то залишалися вогняні сліди і все починало безжально старіти.
- Ви хочете щоб я викликав когось з паралельного світу? Хочу завірити що це буде практично неможливо. – промовив Морю.
- Я наділив тебе безкінечним запасом чакри, зараз у світі не має нікого хто б міг боротися з нами на рівних і є тільки одна людина, чудовисько, яке може щось вдіяти, а точніше заперти мене назад, туди, звідки я і прийшов. І це Юкіо. – промовив таємничий хлопець.
- Тоді чи розумно іти за нею? – запитав Морю.
- Поки вона не дісталася до Храму Зцілення то не представляє загрози, а тепер наш час зробити свій хід. Морю, я на тебе розраховую, ти мені ще винен. – промовивши це невідомий зник у темряві. Морі зітхнув і склав печаті.
- Чорні ворота. – сказав Морі і позаду нього відкрилася Гарганта. Через декілька секунд на пагорбі з’явилося десять озброєних вояків – це була Еспада.
← Ссылка на предыдущую главу
|
|
Фанфик Добавил: seryo |
Просмотров: 2170
| Рейтинг: 5.0/2 |
|
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|