|
|
Главная » Фанфики » Приключения
11:11 Хроніки Проклятих. Епізод 8. Рани Минулого. |
В Коносі.
Наруто почував себе погано. Чомусь він витратив на лікування куди більше часу ніж думав. Зараз, перебуваючи в Коносі, єдине що відчував юнак – біль своїх ще не загоєних ран. Кожен крок Наруто відлунювався у юнака тупим та гострим болем, та тілесні рани здавалося, зовсім не заважали хлопцеві. Найбільш болюча травма була в Наруто в душі. Збоку здавалося ніби в середині юнака бушує справжній торнадо який повністю знищував хлопця з середини. Раніше Наруто на цілковите відновлення витрачав близько однієї доби, але зараз все вийшло не так. Медики Конохи та Цунаде ще ніколи в житті не бачили такого випадку який був у Наруто. Вони виявили у юнака пошкоджені канали чакри і заборонили, звісно на деякий час, використовувати техніки. Коли Наруто рятував Кідомару, то вскочив в бар’єр з надміру високою концентрацією чакри Десятихвостого. Саме через цю енергію, за словами Цунаде, Наруто і не міг одужати. Чакра чудовиська яка перебувала в юнакові згубно діяла на його організм, але замість того щоб відлежуватися на ліжку, Наруто вирушив до Конохи. У голові юнака витали не веселі думки. Поволі Наруто почав згадувати події останніх днів, раптом він радісно посміхнувся. Нажаль радісна мить тривала недовго і скоро юнак погруз у своїх спогадах:
Спогад 1.
Двері до невеличкої палати Наруто зі скрипом відчинилися. До юнака неквапом зайшла Сакура. За час свого перебування у госпіталі Наруто найчастіше в себе у гостях бачив тільки дві людини: Сакуру та Хінату. Звісно до нього приходили й інші але не так часто.
- Привіт Наруто. Як в тебе справи? Як здоров’я? – запитала у юнака дівчина.
- Та все пучком Сакура – чан. – радісно відповів своїй подрузі Наруто.
- Я рада що тобі вже краще але пора приймати ліки. Спершу я вколю тобі укол, так що наставляй свої сідниці. – жартома сказала дівчина.
- Ееее, що? Ніколи! Я в порядку, я ще ніколи не був в такій чудовій формі! К-х, к-х. – через надмірний крик Наруто раптом сплюнув кровю. Його рани були доволі серйозними і вони майже відкрилися. Поволі юнак почав втрачати свідомість.
Сакура гав не ловила. Вона обережно вклала хлопця назад в ліжко, а потім вколола укол йому в праве передпліччя. Наруто раптово відчув полегшення.
- Ах ти дурненький. Потрібно слухатися свого лікаря. Ти тільки що майже не втрапив в халепу. Ще б на дицибел вище скрикнув і твої рани б відкрилися. Наруто, тебе доволі серйозно поранили, заспокойся. – з ніжністю сказала хлопцеві дівчина.
- Але тепер вистачить цих дурниць. Ось, я принесла тобі своїх фірмових пігулок. Вони в мить поставлять тебе на ноги. – продовжувала Сакура.
Тільки дівчина промовила останні слова як в Наруто на очах майже сльози не навернулися. «Я маю їсти цю гидоту? Вони ж не смачні. Хоч би цукру хто додав.» - подумав про себе хлопець.
- Відкривай рота Наруто, ось летить літак. – здавалося зараз Сакурі подобалося дражнити Наруто і гратися з ним як з малою дитиною.
- Ні я не їстиму твоїх ліків. Вони не смачні і погано зроблені. – напевно Нарутові не потрібно було цього говорити. Раптом Сакура з великою швидкістю всадила ложку з пігулками юнакові в рота. Потім хлопець побачив на обличчі своєї подруги гнів, а далі він відчув потужний удар по голові.
- Та за що Сакура – чан? – ображено запитав Наруто.
- Ти маєш нахабство сперечатися зі своїм лікарем, а також відмовляєшся приймати ліки. Щодо моїх пігілок то ти ще такого відкоша отримаєш. Хайно – хайно. – відповіла юнакові Сакура.
Через декілька хвилин обоє друзів опанували свої емоції. Нарешті Наруто зручно влігся на своєму ліжку, а Сакура без зайвих проблем оглянула юнака і видала йому ще деякі ліки які той мав приймати. Після всіх процедур Сакура пішла на вихід, та раптом Наруто зупинив її.
- Що буде з Конохою? – несподівано запитав він.
- Я не знаю. Цунаде –сама сказала що Коноха на даний момент оголошується зоною надзвичайного стану. – Нарутові здалося що Сакура зараз ось-ось розплачеться.
- Але ж Селище Сховане в Листі будуть відбудовувати? Це ж не кінець. – продовжував задават запитання юнак.
- Для відновлення селища нам потрібна допомога інших прихованих селищ. На даний момент до Конохи періодично відправляють спеціальні групи. Все через надміру високу концентрацію чакри в повітрі. Вона сильно отруює природне середовище. Якщо, наприклад, шинобі пробуде в зоні Конохи хоч пів години то його можливості і розумові здібності різно перестануть функціонувати на високому рівні. Ми не можемо ризикувати людьми. Вибач Наруто. – відповіла дівчина.
Раптом Наруто згадав свою битву з Тобі і після цього промовив.
- Сакура, не переймайся. Все буде гаразд. Коноху неможливо знищити поки жувуть люди які несуть Волю Вогню.
Сакура посміхнулася. Слова Наруто вселили у її серце надію, принесли тепло.
- Дякую Наруто. – сказала дівчина і вийшла з кімнати легенько прикришви за собою двері.
Спогад 2.
На другий день перебування у госпіталі до Наруто прийшла Кідомару. Коли принцеса ввійшла до кімнати то побачила на невеличкій шухляді тарілку з червоними, соковитими яблуками. Їх принесла Сакура яка була у Наруто всього декілька хвилин тому. Побачивши смакоту у тарілці Кідомару забула про Узумакі і взяла одне яблучко в руку. Потім, трішки повагавшись, дівчина почала його їсти. Наруто збоку за всім спостерігав і йому було невтямки що відбувається. Зараз він почував себе невидимим.
- Привіт Кідомару. – вирішив врешті решт розпочати розмову хлопець.
- Привіт. – коротко відповіла йому дівчина.
- Вибачай звісно що я тебе перебиваю і відволікаю від важливої справи, та… Що ти тут робиш? Ти до мене? – знову почав Наруто.
- Що? Ах, так. Вибач. – Кідомару врешті решт звернула увагу на юнака.
- Як ти себе почуваєш? – запитала принцеса.
- Добре… Ну… Краще ніж вчора. – відповів їй хлопець.
- Я можу читати думки і знаю що це неправда. Немає нічого поганого в тім, що друзі тобі допомагають. Я знаю що ти хочеш поскоріше стати на ноги і якомога швидше приступити до відновлення селища. Наруто, на жаль все не так просто. – сказала дівчина.
Наруто побачив на обличчі Кідомару сум.
- Що сталося? Тебе хтось образив? – запитав хлопець.
- Ні, все в порядку. – коротко відповіла хлопцеві дівчина.
- Але ж я бачу що щось не так! – тихенько скрикнув Наруто.
- Чому твоє селище саме таке? Я не хотіла його нищити, але відчуваю вину за все що сталося. Я старалася боротися з генджицу але… Я… Я знищила Селище Сховане в Листі. – у дівчина почалася істерика.
- Звісно я мусила прийняти покарання за все що накоїла. Але чомусь замість того щоб привести мене в якусь богом забуту камеру, мене привели в невеличкий затишний будинок. Чому? Я ж накоїла стільки лиха. – продовжувала дівчина.
- Не звинувачуй себе, ти нічого поганого не зробила. В Коносі всі друзі і ми розуміємо один одного. Відтепер ти також частина цього селища, навіть якщо захочеш піти. – м’яко сказав Наруто.
- Ніколи мені ще не доводилося бічити такого «світлого» селища. Ви всі несете Волю Вогню, а її неможливо погасити. – поволі почала заспокоюватися Кідомару.
- Саме так. – Наруто радісно посміхнувся.
- Наруто, тоді, під час бою, ти говорив що станеш мені першим другом. Що ти мав на увазі? – раптом запитала принцеса.
- Це значіть що я буду захищати тебе так само як і всіх інших, а також завжди допомагати . Дрізу повинні триматися разом. І запам’ятай, я ніколи не відмовляюся від своїх слів! – рішуче промовив Наруто.
Коли хлопець закінчив Кідомару міцно його обняла.
- Дякую, дякую. Я також буду тобі допомагати. Якщо я можу щось для тебе зробити то тільки скажи. – з очей Кідомару потекли сльози радості.
- Відпусти мене. – принцеса так міцно обняла хлопця що йому стало важко дихати.
- Добре, домовились. – відповіла дівчина і врешті - решт відпустила юнака.
Тепер Кідомару повернулася до виходу і неквапом пішла до дверуй, та Наруто її спинив.
- Що ти мала на увазі коли говорила що відновити селище буде не так просто? – запитав Наруто.
- Раз я вже заподіяла шкоди то моїм обов’язком є виправлення ситуації. Саме тому я ввійшла до спеціальної групи яку раз в три дні відправляють в Коноху. На даний момент територія Селища Схованого в Листі цілком непридатна для життя. Чорна чакра Десятихвостого нависла над Конохою як вірус і немає швидкого способу від неї спекатися. – відповіла Кідомару.
- Я все ж не розумію чим чакра Дзюбі небезпечна. – сказав Наруто.
- Як тобі сказати. Чакра Десятихвостого небезпечна сама по собі, але… Дзюбі, якого я викликала, був не простий, а повністю зітканий з чистої темної енергії. Саме ця енергія і є найбільш згубною для людей. Тільки прокляті і темні можуть вільно перебувати в таких умовах. – відповіла йому принцеса.
- Хто, хто? – не розчув Наруто.
- Краще тобі не знати. Ну що ж бувай. Швидше одужуй. – вже веселіше промовила Кідомару. Вона вийшла з кімнати і Наруто подумав що такої дивної дівчинки йому ще в житті не доводилося бачити. Через декілька хвилин хлопець заснув і почав досліджувати величезний і незбагненний світ сновидінь.
Спогад 3.
Пробувши в госпіталі три дні Наруто вирішив що йому вистачіть. Від постійної бездіяльності хлопець відчував слабкість.Його думки завжди були направлені до Конохи і врешті – решт Наруто вирішив тікати з лікарні. Він сяк - так підвівся на ноги і поволі рушив до дверей. Ось він навшпиньки вийшов з палати і тихенько пішов до виходу, аж тут.
- Куди ти зібрався Наруто? – раптом хтось запитав.
Хлопець повернув голову і побачив позаду себе Сая та Лі.
- Вибачайте але зараз в мене немає часу з вами теревенити. – промовив Наруто. «Я вирішив виписатись». – доповнив він.
- Ти нікуди не підеш. Ми хвилюємося за тебе. Повертайся в палату, вистачіть твоїх коників. – Сай почав поволі підходити до Узумакі.
- Та відчепіться. Я сам можу вирішувати за себе. Я дуже ціную вашу турботу, але повірте, зараз є справи важливіші за моє лікування. – Наруто вперто стояв на своєму.
- Я не бажаю тобі зла але ти повинен повернутися назад, в палату. Ти зробиш це сам, чи тобі можливо допомогти. – Наруто зрозумів до чого хилить Сай і почав уже вигадувати хитромудрий план втечі, аж раптом.
- А я ось підтримую Наруто. – сказв Лі. «Тільки скажи куди ти зібрався?».
- В Коноху. – коротко відповів Узумакі.
- Куди? Еее, ні. Так не годится. – Сай сильно хвилювався, а почувши таке він просто не міг відпустити Наруто який ще не відновився.
Раптом Узумакі побачив на очах Товстобровика сльози.
- Надзвичайна сила юності. Я хочу з тобою на це тренування. Наруто, твоя сила волі неймовірна. Рани і виснаження не можуть тебе зупинити. Щоб ускладнити своє тренування я буду нести ще багаж на спині, ти не заперечуєш? Можна мені з тобою? – Лі був твердо налаштований. Він вирішив в що б це не коштувало податися з Наруто. Узумакі гріла підтримка друга і він швидко погодився на компанію.
«О боже. Які ж вони бовдури». – подумав про себе Сай.
- Сай, будь ласка не виказуй нас. Добре? – запитав Наруто. Сай видихнув повітря і зрозумівши що тут уже нічого не поробиш дав слово хлопцям що нікому не розкаже про їхні плани. Коли Наруто і Лі почали спускатися сходами до низу, Сай їм у слід сказав: «Бережіть себе».
Нарешті двоє хлопчаків зійшли в низ у невеличкий коридор. Звісно було не зовсім розумно покидати лікарню через парадний вхід, але хлопців по дорозі ніхто не перестрів. Вони дійшли уже до дверей, як раптом ті прочинилися. У госпіталь неквапом ввійшла Цунаде. Вона побачила Наруто у лікарському халаті та Лі в повністю екіпірованій формі. Звісно Цунаде просто не могла не звернути уваги на двох шибайголів.
- Куди це ви зібралися? – запитала вона. Обличчя Цунаде було серйозне як ніколи.
- Хокаге – сама… - тільки й спромігся видавити з себе Лі.
- Це не ваша справа! Навіть якщо ви будете знати, все одно нічого не зміниться! Ми ідемо в Коноху. Я буду шукати всіх тих, хто вижив! – прокричав Наруто.
- Ти що бовдур! Я оголосила Коноху зоною надзвичайного стану. Зараз туди час від часу відправляються певні групи. Тобі повинно бути цього досить, а зараз іди і лікуйся!.. – Цунаде почала нервувати. Зараз вона хотіла не створювати на свою голову зайвих проблем адже їх і так було дуже багато.
Наруто не дослухав Хокаге до кінця. Він зірвався з місця і на великій швидкості рвонув до виходу. Але Нарутові не пощастило, Цунаде встигла перехопити хлопця на півдорозі. Вона потужним ударом завалила юнака на землю, а потім підняла і притиснула до стіни.
- І щоб я більше нічого не чула про твої божевільні задуми! Зараз твоїм завданням є відновлення свого організму і саме тому ти повинен повертатися в палату!.. – почала кричати на хлопця Хокаге.
Поки Цунаде розбиралася з Наруто Лі тихенько вийшов на вулицю і погнався від госпіталю так, що тільки п’яти світилися. Побачивши що один пуцвірок втікає Цунаде повернула голову і щось хотіла крикнути йому вслід. В цей момент вона послабила хватку і саме тоді Наруто зміг звільнитися з під твердої руки Хокаге. Весь той час, коли Цунаде тримала його біля стіни, хлопець збирав сенджицу чакру. Зараз він швидко помчався до виходу і погнався від лікарні ще швидше ніж Лі. Цунаде залишалося тільки дивитися у слід двом відчайдушним хлопчакам. Через хвилину вона посміхнулася. «Ти ніколи не змінишся Наруто. Бережіть себе». – подумки промовила Хокаге.
Опинившись на значній відстані від госпіталю Наруто повернув голову назад і захихотів. Тепер його шлях пролягав до власної домівки де він міг врешті – решт вдягнутися в свою власну амуніцію.
В Коносі.
Всі ці моменти пронеслися в голові Наруто стрімким потоком. Через декілька хвилин хлопець набрав у легені повітря і рушив далі, вглиб Конохи. Він хотів знайти хоч когось, хто б міг вижити. Звісно шанси були мінімальні, але Наруто вірив що йому пощастить в пошуках. Десь близько години Наруто блукав Конохою. За весь цей час він так нікого і не знайшов, а ще через п’ятнадцять хвилин юнакові почав дошкуляти голод. «Невже всі захисники селища були знищені. Ірака – сенсей.» - з сумом подумав Наруто. Раптом хлопець почув ледь чутний шорох. Наруто швидко підбіг до того місця і почав розбирати завали. Уламки під руками юнака розліталися в різні боки, через деякий час з рук хлопця почала текти кров адже серед уламків було скло і інші гострі предмети. Раптом Наруто побачив Шикаку. Той майже не дихав але був ще живий і до того знаходився в якійсь прозорій сфері. «Молодець Кідомару». – подумки з вдячністю промовив Наруто. Після цього хлопець обережно підняв пораненого і поволі, разом з ним на плечах, пішов в бік госпіталю. Великим здивуванням для юнака стало те, що ще через декілька хвилин він знайшов й іншу людину – капітана Ямато. Нажаль більше нікого по дорозі до лікарні хлопцеві так і не пощастило знайти.
- Цунаде – сама дивіться! – скрикнула Сакура коли побачила на горизонті юнака з двома пораненими.
- Відправте когось йому на допомогу і приготуйте швидко палату для поранених. – наказала Цунаде. «Я просто не вірю в те що він зміг ще когось врятувати, це неможливо. Молодець Наруто». – подумки промовила до себе Хокаге.
Далі десь близько чотирьох годин вона провела в палатах лікуючи Шикаку та Ямата і все ж таки пані Хокаге пощастило їх урятувати. Біля цих палат постійно сиділи Іно, Шикамару та Чоуджі. Вони швидко дізналися про поранених і тому прибули в госпіталь якнайшвидше. Наруто зустрівся з ними десь через три години після початку лікування хворих.
- Привіт друзі. Вибачте що я вас відволікаю від невеселих думок, але будь ласка, прийміть мої співчуття. – сказав Наруто.
- Тобі легко говорити. В тебе ж не було батьків. – раптом злісно перервала його Іно.
- Іно, я знаю як тобі зараз важко, але будь ласка не потрібно на всіх зганяти свій відчай. – лагідно сказав Шикамару. Після цього дівчина заплакала, а Чоуджі та Шикамару почали її заспокоювати. Раптом до дівчина озвався Наруто.
- Так, ти права. Напевно я не зможу тебе зрозуміти повністю, але… Я знаю що ти відчуваєш. Те саме я відчував коли дізнався про смерть Іруки – сенсея. Коли я проводив з ним час то здавалося що я проводжу цей час з батьком. – Наруто на хвильку замовк, а потім продовжив. « Але запам’ятай, вони завжди будуть у твоєму серці і твоїх спогадах». – після цих слів юнак криво посміхнувся. Він знав що буде складно підбадьорити Іно але хотів спробувати.
Почувши слова Наруто дівчина трошки заспокоїлася.
- Дякую Наруто. – і Іно піднялася з лавки, на якій сиділа, а потім подалася до виходу. Чоуджі вирішив її провести.
- Я тобі дуже вдячний за порятунок батька. Надіюсь я колись зможу тобі віддячити. – підвівшись з лавки і проходячи повз Наруто сказав Шикамару.
- Ти нічого мені не винен. Якщо хочеш комусь подякувати то подякуй Кідомару яка змогла захистити твого батька. І ще одне. Друзі завжди повинні допомагати один одному. – відповів Наруто. Після того як усі пішли хлопець сам всівся на лавку і почав чекати. Через двадцять хвилин з палати вийшла втомлена Цунаде.
- Ну як? З ними все гаразд? – запитав Наруто.
- Ти молодець. Навіть не можу уявити як ці двоє змогли протриматися там аж три дні. Скажу тобі відверто, ще б один день і вони точно б померли. Так що ти Наруто вчасно прибув. Ямато треба тільки відлежатися, а ось з Шикаку гірше. Він більше не зможе користуватися техніками і для цілковитого одужання йому потрібно дуже багато часу. – сказавши це Цунаде знову пішла у палату і продовжила лікувати хворих.
Похорон.
Через десять днів після нападу Тобі на Коноху всі жителі селища вирішили провести героїв – захисників Селища Схованого в Листі в останню путь. Перед початком похорону Наруто завітав до Кідомару.
- Привіт. Одягайся і ходімо. – сухо промовив хлопець.
- Куди? – запитала в нього принцеса.
- На похорон. – відповів їй Наруто.
На цвинтарі Селища Схованого в Листі зібралося багато люду. Насправді туди прийшли виключно всі навіть Ямато і Шикаку. Вони прибули на похорон навіть не зважаючи на біль. Шикаку наприклад привезли на інвалідній калясці, але він все ж таки вирішив прибути на цвинтар і провести своїх побратимів в останню путь. На обличчях усіх був смуток і печаль. Односельці співчували один одному і старалися втішити один одного, але як завжди в такі моменти буває, горе і відчай брали верх над тілом і душею.
Через півгодини розпочалася саме церемонія захоронення. Всім загиблим було присвоєно звання героя. Ці шанобі додали неймовірних зусиль для того, щоб урятувати Коноху. Під час усього цього процесу ніхто не зронив навіть слова. Час від часу можна було почути плач жінок чи дітей. Після того як останнього загиблого поклали в домовину і опустили під землю на невеличкий, нашвидкуруч створений п’ядестал вийшла Цунаде.
- Ми всі тут зібралися щоб вшанувати пам’ять померлих героїв. Людей, які пожертвували собою заради селища. Я захоплююся їхньою звитягою і хочу щоб їхня Воля Вогню горіла в кожному з нас. Ці люди не померли, вони залишилися в наших серцях і душах. Давайте вшануємо їхню пам’ять хвилиною мовчання. – промовила Хокаге. Вона була стомлена роботою і лікуванням поранених. Цунаде навіть стояти нормально на ногах не могла, але вона поводила себе гордо і трималася як справжній Каге.
Після довгої хвилини мовчання Цунаде сказала: «Я хотіла б змінити долю і тим самим врятувати людей, які віддали себе заради нас усіх. Нехай вони знайдуть спокій в тому світі. Але запам’ятайте одне – «захисники селища» пішли на той світ залишивши вам спадок і вони хотіли б щоб ви змінили цей світ на краще». – після цих слів Цунаде замовкла. Вона чекали чи знайдеться хтось хто б хотів висловитися, але нажаль таких людей не виявилося.
Ще через декілька хвилин всі почали розходитися по домівкам. Саме в цей момент розпочався дощ. Коли більшість людей уже не було Цунаде та Сакура побачили що Наруто навіть не зрушив з місця. Хокаге поволі підійшла до Узумакі і перед тим як піти сказала: «Тобі напевно це буде цікаво знати – Коноха більше не полює за Учіхою Саске. Відтепер це не наше завдання, адже він як би там не було член Селища Схованого в Листі». – після цих слів Цунаде з здивуванням для себе помітила що обличчя Наруто не змінилося. Хлопець продовжував «випромінювати» сум. Через десять хвилин Наруто залишився єдиним хто стояв на кладовищі. Тепер він поволі підійшов до однії могили і зупинився біля неї. Це була могила Іруки. Наруто постояв над нею декілька хвилин. Здавалося що він плаче, чи то дощ створював на його обличчі потоки сліз. Нарушті Наруто прийшов до тями. Він витягнув зі своєї торбинки на поясі дві «бандани»: одну дав хлопцеві Ірука, а друга - це була його колишня пов’язка на голову. Трішки провагавшись Наруто поклав їх біля могили Іруки – сенсея. Раптом на подив самого юнака хмари над домовиною розсіялися і через цей прохід засвітилося сонце. Цікаве було те що дощ продовжував іти.
- Ірука – сенсей, Джирайя – сенсей, тато, мамо – я знайду відповідь. Ви віддали мені свою Волю Вогню і свій шлях ніндзя. Я вас не підведу. – Наруто згадав всі моменти які у нього були зв’язані з цими людьми. Хлопець криво посміхнувся.
- Ви назавжди залишитесь у моєму серці і ваша наснага додасть мені сили і віри. Я знайду відповідь, я знайду відповідь. – після цих слів Наруто поволі пішов з кладовища. Коли він був майже біля виходу то подивився знову на могилу Іруки. Вона сяяла на сонці як діамант і раптом вона і справді перетворилася на діамант.
- Я знайду відповідь.
Кінець
Першої глави – Прологу
Хронологія наступних подій:
Через деякий час Селище Сховане в Листі відновлюють. Нажаль на ного знову було вчинено напад під час якого Наруто змагався проти Пейна. Саме в цій битві хлопцеві випала нагода вперше побачити Мінато (Четвертого Хокаге). Через деякий час Наруто відправляють на острів де він вчиться контролювати силу біджу. В той же час відбувається з’їзд всіх Каге на якому Тобі оголошує про початок четвертої світової війни шанобі. Саске убиває Данзо, але він більше так ні разу і не зміг використати рінеган. Все починає набирати дурний обіг, але вітер перемін пронісся над світом шанобі. Тобі, за деяких обставин, змушений на певний час відкласти здійснення плану «Око Місяця». У світ повертаються ті, кого пізніше назвуть Людьми без душ.
У наступних розділах:
В світі шанобі розпочнеться революція. Ренманти (люди без душ) захоплять Королівську Печатку – один з 5 найсильніших древніх артефактів. З її допомогою вони розпочнуть війну. Несподівано для себе Нарутові пощастить знайти книгу Тароне яка з часом перетворить хлопця на Проклятого. Війна розгориться з новою силою.
Чекаємо виходу другої глави – Забуті знання або Хмари війни.
Подяка:
Дякую всім людям які читали моє фанфікі. Бажаю кожному удачі, щастя і особистого благополуччя. Надіюся що я зможу вас ще порадувати новими захоплюючими епізодами. Також хочу побажати вам творити, адже у кожному з нас є прихований талант. ДЯКУЮ!
Особливе спасибі трьом авторам через яких я почав писати фанфікі: Ne_Uzvecnui , seZon і ravchik. Спасибі. Нехай удача завжди посміхається. Хай завжди світить сонечко.
← Ссылка на предыдущую главу
|
|
Фанфик Добавил: seryo |
Просмотров: 1472
| Рейтинг: 5.0/1 |
|
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|