|
|
Главная » Фанфики » Приключения
16:12 Узи. Частина 2. Подорож в невідоме. |
Наруто повертався з поля бою. Юнак бачив на своєму шляху повно уламків, згарищ та мертвих тіл. Він зараз не міг визнати війни і тих жертв які вона приносить у світ. Наруто не вірив своїм очам і хотів втекти від неминучої правди – але не міг. Юнак ніс на плечах свого друга і він хотів будь якою ціною врятувати його від смерті. Під час бою з Мадарою оживленого за допомогою Едо Тенсей Молодший використав заборонену техніку і віддав свою душу заради спільної перемоги. Хоч як Наруто не старався його відговорити, напоумити на іншу думку, юнак все одно вирішив по своєму.
«Ми тебе врятуємо, потерпи трошки». – поспішаючи до невеличкого саморобного шпиталю об’єднаних сил шинобі думав Наруто. Нарешті він побачив на горизонті невеличкі палатки та намети. Саме це і був табір медиків. Чесно кажучи на даний момент тут було жахливо. Безліч криків поранених, прохання про допомогу, неприємний запах медикаментів – все це погіршувало і без того моторошну картину яку намалювала війна. Наруто хотів би врятувати усіх людей, які постраждали від 4СВ, та він не міг, а після того як юнак не врятував друга, його воля взагалі підкосилася. Декілька хвилин він намагався знайти свою подругу Сакуру, щоб та оглянула Молодшого і в разу чого змогла врятувати.
- Привіт. – знайшовши дівчину привітався Наруто.
- Привіт. Чого ти хочеш? – вона була втомлена від постійної боротьби за життя пацієнтів, а їх було дуже багато і усі потребували допомоги негайно.
- Сакура, врятуй Молодшого. – промовивши це Наруто помітив тільки як Сакура показала на один з наметів. Через декілька хвилин хлопець зайшов у нього і поклав друга на невеличке ліжко.
- Я зроблю все від мене залежне, якщо уже не надто пізно. – тепер дівчина попросила Наруто покинути плату і хлопець швидко вийшов на зовні. Звісно він нікуди не пішов, а сів на невеличкій лавці біля шатра і почав смиренно чекати.
«Чому наше життя таке жорстоке. Інколи взагалі здається що у ньому немає нічого людяного, а весь світ суцільний згусток ненависті. Як би я хотів виправити все це…Я стараюся але не виходить, а якщо не старатися, не вийде ніколи» - перебуваючи в невеселих роздумах Наруто навіть не помітив як біля нього на лавку сів якийсь чоловічок. Він був високий ростом, з білим як сніг волоссям, а його очі світилися синеньким вогнем. Юнак видавався кремезним, але тільки при одному погляді на нього, можна було зрозуміти що у нього хороше серце. Лише за декілька довгих хвилин Наруто помітив цього чоловічка.
- Привіт. – першим привітався саме він.
- Доброго дня. – відповів Наруто. «Ви когось чекаєте?» - додав юнак.
- Так. Той хто пішов проти усіх законів нашого світу пожалкує про це. Найгірше визнавати що жертвами всього цього лиха стають твої діти… - та не встиг незнайомець закінчити, як Наруто схопив його за комір.
- Для чого ви навчили Молодшого цим технікам. Я не сперечаюся що вони досить потужні, але ж не можна через це пожертвувати власним життям заради «перемоги». Життя – це не гра і не можна розкидатися ним на право і наліво просто так. Якщо вже щось показувати, то треба спочатку навчити цим правильно користуватися. – Наруто був розлючений і будь якої миті міг повністю зірватися.
- Як я тебе розумію. Сам би хотів виростити свого сина нормально і навчити його жити за законами природи, світу, суспільства. Я не хотів щоб він вбив себе за допомогою забороненої техніки, але все ж таки, мені навіть не пощастило йому розповісти про ризики «Стану Смерті». – відповів незнайомець.
- Що ви маєте на увазі. – слова цього чоловічка були дуже дивними, а через деякий час Наруто помітив як одна сльоза скотилася тому по щоці.
- Чому я не впорався і програв? Чому я не зміг врятувати свого сина? Чому я помер ще до того, як навчив його жити? – батько Молодшого почав задавати собі питання і напевне він відразу шукав на них відповідь, ось тільки Наруто цього напевне ніяк не міг знати.
- Я не розумію? – тепер запитав юнак.
- Що саме? Так, я хочу тебе завірити, що ти розмовляєш з привидом. – з боку все виглядало так, ніби Наруто піднімає голос на якийсь неіснуючий предмет. Якби хтось зараз побачив хлопця, то точно б назвав божевільним.
- Але ж я вас бачу, хіба мертві не повинні бути уже на тому світі? – Наруто нічого не розумів, він навіть думав чи правда все те що розказав йому незнайомець.
- Повинні, але є люди які ще за життя не зробили чогось значного і у них є речі, які тримають ці душі на землі. – відповів йому батько Молодшого.
Несподівано з намету вийшла Сакура. Наруто пильно глянув на неї, але та замість відповіді скрушно похитала головою і пішла лікувати інших поранених. Дівчина зробила все від неї залежне, вона старалася, навіть розуміючи що перед неї лежить труп якому вже не допомогти, вона все одно намагалася його врятувати. Звісно мертвих повернути уже не можна і дівчина через деякий час здалася в безнадійній боротьбі.
Тепер до намету неквапом зайшов Наруто. Юнак підійшов якомога ближче до того місця, де лежав Молодший. Він пильно поглянув на обличчя друга і побачив на ньому не властивий юнакові за життя спокій. Тепер Молодшому уже не потрібна була нічия допомога, він відправився в кращий світ і десь там заблукав у тінях.
- Чорт…чорт… - Наруто відійшов від трупа друга і підійшов до невеличкого комоду. Раптом юнак вийшов з себе і добряче вдарив по ньому рукою. Все те, що до того стояло на комоді, тепер опинилося на землі: миска з водою, деякі медикаменти, намочені рушники… Відразу в кімнаті з’явився дивний і водночас не приємний запах який виходив з розбитих діків.
- Чому? Я не встиг. – Наруто частково вважав себе винним у смерті друга і якби у нього був шанс, він би його витягнув з тіні.
- Ще не все втрачено. Хочеш його повернути, а я після цього піду на спочинок. – ці слова додали Нарутові сили та рішучості, вони повернули йому надію.
- А це можливо? – запитав хлопець.
- У світі цім – мальованій картині, можливо все – ти просто лиш повір. Немає нічого не можливого. – раптом батько Молодшого напружився і зробив дещо взагалі неприпустиме. Він запхав одну свою руку в власне черево, а через деякий час дістав звідти якусь дивну кульку яка сяяла безліччю кольорів. «Візьми. Це тобі допоможе» - додав чоловік.
- Що це? Для чого? – запитував Наруто.
- Ти тверезо вирішив урятувати мого сина? Підеш туди, куди ніхто не наважується? – спитав батько Молодшого.
- Я Наруто Узумакі і ніколи не відступлю! – юнак був повен рішучості, він був готовий потрапити в будь яке місце, звернути гори якщо це буде потрібно.
- Кцюрінопас. (苦痛のパス) – несподівано тіло Наруто почало розпадатися на дрібненькі частини. Юнак потроху зникати і скоро став взагалі невидимим.
«Нехай щастить» - це було останнє що він встиг почути перед тим як втратив свідомість.
*****
Відкривши очі Наруто усвідомив що він уже не на землі, а бог знає де. Зараз юнак знаходився в якихось дивних джунглях. Небо над головою було жовтим і палало вогнем. Під ногами повно води і навколо росли чудернацькі дерева, вони були дуже високі і деякі з них закінчувалися десь за хмарами.
Наруто уважно подивився навкруги і побачив неподалік дивну істоту. Це створіння сиділо на невеличкому клаптику землі і медитувало, воно було схоже на мавпу, ось тільки одягнене в пишне вбрання. Через декілька секунд Наруто рушив до цієї істоти, але не встиг він підійти як та сказала:
- Геть, іди геть.
- Послухайте, ви б не могли мені сказати… - Наруто не встиг договорити, бо мавпа почала «уммкати» куди голосніше, вона взагалі не слухала юнака і хотіла щоб той якомога швидше пішов.
- Іди за тією сяючою штукою, може допоможе. - і мавпа показала рукою на якусь дивну сферу яка літала в повітрі. Наруто в той же час погнався за нею, а коли він опинився на достатній відстані мавпа полегшено зітхнула і почала далі собі спокійно медитувати. Юнак то з великим завзяттям переслідував невідомий об’єкт. Несподівано той почав підійматися в гору і Наруто відразу ж поліз на найближче дерево. Ще якусь мить і з тіла юнака вилізла червона рука якою він встиг схопити літаючу сферу. Тільки це сталося гілка дерева несподівано зникла і юнак полетів на землю. Він добряче вдарився спиною і від удару відкрив свою руку, цього часу було досить для того щоб дивна куля вилетіла на волю і зникла десь в далечині.
- Що ти тут робиш? Вистачить прохолоджуватися. – несподівано з води виліз силует батька молодшого.
- То куди мені йти? Що робити? Якби ж то я знав. – промовив Наруто.
- Для початку потрібно знайти Старійшину Ворона, він то точно зможе підказати тобі шлях. – промовивши це чоловік показав рукою на велетенське дерево. Це було свого роду велетенське кубло і Наруто бачив як там кубляться безліч чорних круків.
- Ну що ж, скоро я все дізнаюся. Тільки ось скажіть що ви мені тоді дали в таборі? – хотів дізнатися юнак, але його співрозмовник встиг зникнути в воді ще до того як хлопець устиг щось запитати. Так як іншого вибору не було, Наруто неквапом рушив до того страхітливого дерева. Чесно кажучи воно і справді було досить дивним та моторошним. Навколо нього можна було почути суцільне каркання воронів, а коли Наруто дійшов до дерева всі птахи раптом поглянули на юнака. Від такого привітання у хлопця душа в п’яти пішла і він ледь змусив себе рухатися вперед. Уже біля дерева Наруто помітив безліч драбин які вели від різних пагорбів до входів у середину цієї природної конструкції. Через декілька хвилин юнак врешті – решт наважився туди зайти і скоро він побачив внутрішню частину дерева.
Посеред просторої кімнатки стояв невеличкий, згорблений старий з старовинною книгою в руках. На одному його плечі сидів ворон і він відразу закаркав коли Наруто ввійшов. Сам старий був одягнений в досить чудернацьку мантію з перами біля шиї, він був лисий і мав сиву бороду. Крім книги у цього чоловічка на поясі був якийсь дивний кристал.
- Доброго дня. – хотів ввічливо привітатися Наруто.
- Чого тобі хлопче? – гнівно запитав у юнака власник помешкання.
- Ви б не могли мені підказати де шукати мого друга – Молодшого? – звісно питання було дурне, адже хто зна чи знав Старий Ворон таку людину, чи ні, але він за деякий час відповів.
- А яка плата за потрібну тобі інформацію? – запитав він.
- Що вам потрібно? – питанням на питання відповів Наруто.
- Знання, мудрість, досвід – та навряд чи в тебе вони є. – Старий Ворон бачив свого співрозмовника наскрізь, та Наруто не полишав надії випитати у того потрібну інформацію.
- А ви не приймаєте інших платежів? – запитав юнак.
- В тебе немає того що мені потрібно, ти мене відповідно не цікавиш. Геть! – Старий Ворон взмахнув рукою і до Наруто на великій швидкості полетіло декілька круків. Коли вони промчали біля юнака той зразу ж заціпенів і втратив здатність рухатися. Наступної миті старий випустив з своєї руки довгого чорного стержня яким пробив супротивника наскрізь. Та замість крові Старий Ворон помітив хмарку пилу яка поволі розвіялася за вітром.
Несподівано Наруто з’явився позаду свого супротивника і досить швидко опинився біля нього. Юнак вчасно використав сувій з сенджицу чакрою і активував режим відлюдника (сувій став набагато меншим за той, який ви бачили в аніме, Наруто його модернізував, бо ходити з великим сувоєм незручно). Наступної миті він доторкнувся плеча ворога і опинився уже над супротивником, а потім:
- Расенган! – цією технікою Наруто з усієї сили вгатив по спині супротивника. Того в свою чергу відразу припечатало до землі і навколо піднялося море куряви. Раптом юнак помітив як з під його долоні, в повітря, вилітає чорна чакра і прямує до стовбура дерева. Зібравшись там ця енергія почала набувати форми і скоро Старий Ворон знову стояв навпроти юнака.
- Досить сильно. – похвалив він. «Шпичякі невагомості». – біля Наруто з’явилося декілька гострих клинків. Несподівано вони почали по одному летіти в юнака. Той звісно пробував ухилятися, але куди б він не пішов зброя завжди рухалася за ним.
- Масове тіньове клонування. – скоро в середині дерева з’явилося порядка 100 – тні клонів. Вони довго не чекали, а рвонули в атаку на свого супротивника.
- Шентармон – потужна енергетична хвиля пронеслася по кімнатці і усіх клонів було знищено за один удар, але раптом з під землі почувся шум. Несподівано з під землі вискочив один з клонів Наруто і вдарив Старого Ворона в підборіддя. Той полетів у повітря від такого потужного удару і тоді юнак активував стан лиса.
Наступної миті Наруто рвонув до свого ворога і вдарив його десь близько 20 разів. Після шквальної серії дуже швидких ударів старий впав на землю. Тепер на його тілі було безліч синців та шрамів, але він спробував підвестися і контратакувати, та видно не судилося.
- Мега Обава Расенган – тільки Старий Ворон глянув в гору, як його накрила потужна хвиля чакри. Наруто встиг зачепити свого ворога і від удару дерево затряслося і здавалося ще трохи, і воно розвалиться на частини.
Наруто стояв посеред кімнати і вдивлявся у тіні, він намагався помітити тіло свого супротивника, та раптом той закашляв десь біля виходу.
- К-х, к-х…Чудово, просто неймовірно. Я ще не бачив такого упертюха. Тримай, техніка виклику – Гентеррай. – несподівано Старий Ворон дістав два сувоя і вони замерехтіли вогнями. Ще через якусь мить перед Наруто з’явилося дві вогняні ляльки, вони були цілком ідентичні, тільки от один горів червоним вогнем, а другий синім.
- Це два близнюка Гінрей і Омірей. Бажаю повеселитися! Ахахаха. – через якусь мить два чудовиська пильно глянули на Наруто і наступної миті вони випустили у юнака велетенську вогняну кулю.
← Ссылка на предыдущую главу
|
|
Фанфик Добавил: seryo |
Просмотров: 2369
| Рейтинг: 5.0/4 |
|
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|