|
|
Главная » Фанфики » Приключения
16:05 Арка Хаосу: Битва за Уеко Мундо. Частина 3. І переможцем стає? |
Битва за Уеко Мундо.
Катейроні відскочив якомога далі від монстра, який щойно перед ним з’явився. Еон був просто гігантський і напевне надто небезпечний. Хоча, зараз аранкара це не хвилювало, він точно знав що немає нікого, чи нічого, хто може його здолати. Єдине що по справжньому дивувало Катейроні, так це те, що Сун – Сун, Апачі та Міла Роза відкрили свої Ресурекшіони і їхні рани раптово зникли.
Хоча часу на те, щоб задавати собі різноманітні питання у Катейроні не було. Наступної миті гігантська рука опустилася на аранкара і притиснула до землі. Катейроні опинився накритий грудами піску та велетенською долонею Еона.
Несподівано, коли пил осів, усі, хто був на полі бою, побачили, як по руці Еона біжить Катейроні. Аранкар став нематеріальним і його взагалі не зачепила техніка супротивника. За декілька секунд він подолав відстань від долоні до плеча, а потім відштовхнувся від монстра і піднявся в повітря. Опинившись на віддалі 250м. від супротивника, Катейроні використав Серо:
- Mountains tears. – у руці Катейроні з’явилася невеличка сфера, десь завбільшки з тенісний м’ячик. Потім, навколо неї закружляла дивна аура і через якусь мить аранкар випустив цю техніку на супротивника. Атака летіла наче комета і якщо уважно придивитися, то можна було побачити як за неї тягнеться хвіст. Врізавшись в обличчя Еона техніка на мить зникла ніби її і не було, але це тільки для того, щоб потім розірватися нереально потужним вибухом. Коли він врешті – решт відбувся, то здалося що десь поблизу розірвалася Атомна Бомба. Еона просто рознесло на безліч частин і гаряча кров накрила пісок, хоча, який там пісок, від вибуху в повітря піднялися тонни піску і утворилося щось схоже на гігантський гриб. Ще мить і ця вся стіна полетіла додолу. Усіх, хто був на полі бою, порозкидало в різні сторони.
- А він сильний типчик, якщо так і далі піде то завалить усіх. – промовила Апачі.
- Я з тобою згоден, але для того, щоб цього не сталося, нам потрібно відкинути особисті незгоди і боротися єдиною армією. – відповів їй Ісіда Урю.
- Квінсі та аранкари? Це щось новеньке. – втрутилася в розмову Міла Роза.
- Ага, самому дивно аж. – сказав Ісіда. Чесно кажучи Катейроні його також добряче від гамселив, але Урю все ж таки врятувався. Ресонтенгай квінсі діяв як потрібно і хоч рани, завдані супротивником, були надто серйозними, та за деякий час техніка Ісіди змогла з ними впоратися, ну скажемо так – Урю міг стояти на ногах.
Ще мить і Ісіда випустив у Катейроні стрілу, вона була просто відволікаючим маневром, але ця хитра задумка не пройшла, тому що аранкар став нематеріальним. Та Катейроні довго не залишався без уваги, вже за мить біля нього стояли тріо аранкарок які приставили тому до горла свої мечі. Щоб уникнути удару аранкар пригнувся і збив усіх своїх супротивників з ніг руків’ям власного меча. Після цього Катейроні підскочив у повітря і замахнувся своєю зброєю на супротивників. З леза меча вилетіла потужна, світла хвиля і на великій швидкості направлялася до аранкарок.
- Сантен Кессюн. – в поєдинок втрутилася Інуое і своєю технікою зупинила яскраву хвилю. Хоча наступної миті Катейроні просто розтрощив бар’єр на сотні частинок своїм мечем, але все таки, поки це відбувалося Сун – Сун, Апачі та Міла Роза встигли втекти.
Приземлившись Катейроні побачив як на нього полетіло десятки стріл. Звісно аранкар знову використав стан де матеріалізації і зумів уникнути цих жахливих атак. Та вже через декілька секунд Ісіда з – за високої кучугури піску і направив один з Зеля Шнайдерів в правий бік супротивника. Катейроні дозволив лезу пройти через себе і вже наступної миті вирішив контратакувати, але не тут то було. Ісіда швидко зник з місця, де нещодавно стояв і з’явився від нього десь на відстані 50м., а потім з усієї сили закричав:
- Зараз!
Тільки тепер Катейроні помітив що затиснутий в кільце аранкарок. Кожна з них вже зібрала сферу Серо і наступної миті ці три кулі полетіли на супротивника.
- Куми Сакума. – закричала Апачі.
- Саюри Ишизука. – слова Міла Рози.
- Аюми Сэна. – промовила Сун – Сун.
Всі три кулі дісталися своєї цілі і відбувся потужний вибух. В повітря піднявся пісок, а на землі з’явився невеличкий кратер. От тільки за декілька секунд Катейроні розвіяв своїм мечем хмару пилу, яка нещодавно його окутувала.
«Він що, взагалі безсмертний?» - Ісіда хотів щось сказати на супротивника матом, та ще й в алфавітному порядку, от тільки не зміг швидко відшукати потрібного слова на «А». Катейроні в той же час збирався зірватися з місця і кинутися в атаку, та несподівано відчув позаду себе якийсь звук. Аранкар швидко обернувся і помітив Чада який підібрався настільки близько, що годі було й думати про те, щоб уклонитися. Хлопець довго не думав, а опинившись на такій відстані вдарив супротивника в броню, от тільки це було ще далеко не все, наступної миті Чад запустив свою енергетичну хвилю і Катейроні пролетів десь близько 30м.
Аранкара і цей удар не зміг знищити, він встав на ноги, але наступної миті велетенська рука Еона припечатала Катейроні до землі.
- Melhiko; Madness of God – з під долоні монстра вигукнув аранкар. Наступної миті Еон розлетівся на дві частини і кров вкрила пісок. Точніше кажучи вона ріками потекла по землі, а в центрі всього цього дійства стояв Катейроні. «Друга форма вивільнення – Безумство Бога» - додав аранкар. Тепер він повністю змінився – броня з блискучо – білого стала червоною, хоча в деяких місцях можна було побачити і сірий, чорний та синій кольори. Якщо до цього Катейроні виглядав як прекрасний принц, то тепер він був схожий на страхітливу потвору.
З спини вилізли 4 велетенських, металевих лапи які були завбільшки з тулуб аранкара. Меч спалахнув червоним вогнем і все на відстані 10м. згоріло вщент. Спершу можна було подумати що зброю покрив вогонь, але через деякий час усі зрозуміли що це була депресивна аура. Несподівано від броні відколовся велетенський шмат і одне плече аранкара стало цілком оголеним. Тільки це сталося, тріо аранкарок охопив жах. Ісіда не розумів їхньої реакції і тому подивився тужи ж куди дивилися аранкари. На плечі Катйроні був номер «+1».
- Що це означає? – запитав Ісіда.
- Я думала такого не можу бути, це міф, це неправда! – скрикнула Апачі.
- Ти правильно подумала. Я Катейроні Шакуеро аранкар перевізник душ, або темний шинігамі. – аранкар промовляв ці слова просто, без вихваляння чи зітхань.
- Що це все означає? – не міг второпати Ісіда.
- Все дуже просто. Аранкари – це души, які не потрапили в Сейритей, а опинилися в світі пустих. Після того, як ці душі перетворяться в справжніх пустих, то в них буде два варіанта: їсти інших собі подібних чи бути самому з’їденим. Далі відбувається еволюція, сильніші відтісняють слабших і перетворюються поволі в Адюкасів. Деякі з них можуть розвиватися ще далі і стають Бастер Лордами. Це загалом остання стадія, але є і такі аранкари, що можуть подолати і цей рубіж. Пустий, на якій би стадії еволюції він не був, завжди буде душею, а квінсі та шинігамі - мисливці на душі. От тільки якщо ти зможеш перевершити Бастер Лорда, значить ти став перевізником душ, іншими словами аранкаро – шинігамі. – відповіла Сун – Сун.
- Я не хотів таким ставати, але мене цілком створили квінсі. З ДНК Халібель вони взяли генетичний коді в спеціальний лабораторії вивели мене з пробірки. Хоча, як говориться, прогрес зупинити неможливо і ось я стою перед вами такий, яким став за відносно короткий час. – промовив Катейроні.
Тепер аранкар замовк і облишив свої марні надії донести будь яке повідомлення співрозмовникам. В стадії Безумства він мав завжди щось трощити, щоб вивільняти свою силу яка постійно зростала. Аранкар зірвався з місця і погнався на супротивників, але наступної миті шлях йому перекрив бар’єр Інуое. Катейроні відразу ж зупинився, він побачив як на обличчі дівчини починають виступати сльози, але наступної миті аранкар щосили крикнув:
- Ззаду!
Цей вигук був не даремний, позаду дівчини стояв Дріскол Берчі і він щосили закричав:
- Банкай! Коукоугонрерику. – це була техніка Занпакто Сасакібе, якого нещодавно квінсі поховав у землю. Навколо Дріскола закружляли блискавки і наступної миті він запустив дві з них в Інуое. Дівчина нічого не встигла вдіяти чи захиститися і покотилася по землі, її одежа обгоряла, а шкіра стала схожа на печене яблуко.
- Що ти робиш! – щосили гаркнув Катейроні, але здавалося квінсі взагалі не слухав аранкара і наступної миті ще дві блискавиці полетіли на Чада. Юнак нічого не міг вдіяти, але сталося те, чого ніхто не міг очікувати – Катейроні телепортувався до Чада і штовхнув його на землю. Відповідно вся сила банкая припала на аранкара. Звісно атака не завдала Катейроні жодної шкоди, от тільки броня трошки підгоріла і стала темнішою.
- Якого лисого ти робиш?! Ти маєш їх усіх повбивати, а не захищати від моїх атак, ми тебе не для того вивели щоб ти коники викидав! – крикнув на свого підлеглого Дріскол. Але тепер уже Катейроні не слухав свого хазяїна, він неквапом підійшов до дівчини і штурхнув її за плече, перевіряючи чи та ще жива. Інуое трошки відкрила очі, на знак того що все «типу» в порядку.
- Чому ти так вперто за них борешся, ти страждаєш але продовжуєш іти далі, чому? – запитав аранкар.
- Ніколи не можна усіх рятувати, але є зв’язки, які кожен має захистити будь якою ціною. І якщо я з тисячі зможу врятувати від смерті хоча б одну людину, то це вже буде перемога, я буду знати, що зробила все можливе щоб зберегти комусь життя. – ці слова вразили Катейроні до глибини душі, він сам колись був таким же, але щось змінилося, напевне квінсі змінили його.
- Ти зараз її вб’єш. – сказав Дріскол.
- Ні! Скоріше я відрубаю тобі всі кінцівки, ніж хоч один волосок впаде з її голови! – твердо сказав Катейроні і наставив на Дріскола свого меча.
- Ах так значить, ну тоді тримай. – квінсі дістав з – за пазухи невеличку пластину в якої було 7 кутів. Це звісно була не проста плитка, а цілісний механізм для того, щоб керувати підлеглими і не давати їм самим виявляти свою волю. На шиї у Катейроні був нашийник і коли квінсі використовували пластину, то аранкар раптово втрачав всі свої сили.
- Хай з тобою говорить Юха Бах, а поки що… - от тільки не встиг Дріскол скористатися пристроєм, несподівано його руку прохромив наскрізь залізний ланцюг. Квінсі впустив на землю пластину і та розлетілася на декілька частин. Ще мить і хтось потягнув ланцюга на себе, відповідно Дріскол також полетів в повітря і тільки за декілька секунд з тіні вилетів якийсь дивний чоловічок. Він був невисокого росту, в червоному балахоні, через що обличчя неможливо було побачити (ти пісний вигляд).
Одна рука цього юнака була обмотана золотим ланцюгом, а за спиною стирчали, мов хвости скорпіона ще багато батогів з гострими кінцями, скоріше вони були зроблені з безліч лез і доторкнувшись до будь якого ланцюга можна було легко відрізати собі руку.
Наступної миті цей юнак прокрутився в повітрі і вдарив свого опонента ногою в живіт. Дріскола відразу штовхнуло назад і він на великій швидкості полетів на землю. Хоча це було ще не все, перед початком атаки чоловічок покрив свою ногу дивною аурою через що, вона стала наче пила, якою можна було розрізати будь що. Отож тепер у Дріскола на череві сяяла глибока рана.
Нарешті чоловічок опустився на землі і обвів усіх поглядом, в нього на спині був ще хтось і через якусь мить цей «хтось» полетів на землю, його скинули як зайвий тягар.
- Це вам посилка від Dark stara, він сказав доставити цього хлопця вам, може вилікуєте, хоча якщо Dark star його не завалив, значить він досить таки сильний і заслуговує на повагу. – промовив незнайомець. На землі, перед Інуое лежав повністю скривавлений Ічіго, хоча зараз його важко було назвати Ічіго, адже через застиглу кров його лице просто змарніло, а посеред черева була глибока рана, схожа на діру в тілі аранкарів, от тільки вона не проходила через усі тіло.
- Ічіго! – Інуое відразу кинулася його рятувати, але її техніки практично не допомагали.
- Що ви зробили з Ічіго? Хто ти такий? – запитав Ісіда.
- Я - Master conquest. Один з Занпакто. Що ж до цього хлопця, то краще запитайте в Dark stara. – відповів Занпакто.
Наступної миті Master conquest побачив як на нього летить спис Дріскола. Чесно кажучи Занпакто навіть не ухилявся, а просто перехопив того в повітрі. Ще мить і з десяток ланцюгів зв’язали квінсі.
- Ой недобре, я розумію все, але навіть атакувати маленьку, беззахисну дівчинку, треба мати хоч якусь совість. Саме через це, ти помреш. – промовив Master conquest. «Клітка». Навколо Дріскола утворився цілісний шар з ланцюгів і квінсі скоро зник в середині цього куполу. Наступної миті кожна ланка ланцюга перетворилася на загострене лезо і тіло супротивника просто розрізали на мільйони шматочків. Море крові вилетіло з того куполу. (називайте як хочете – літрами, кілограмами крові, це вже за бажанням). Коли ж сфера зникла то тіло Дріскола практично не можливо було пізнати.
Несподівано позаду Занпакто з’явився Катейроні, його повністю заполонило Безумство. Другий стан Ресурекшіона мав специфічну властивість, адже аранкар мав когось атакувати щоб вивільняти енергію, а нещодавно він біля 5 хвилин просто тупо стояв. Звісно Master conquest легко відбив атаку, хоча відбив сказано надто сильно, декілька ланцюгів з спини вилетіли на Катейроні і зупинили його рух. Але і аранкар був міцним горішком. Несподівано його меч знову запалав і пута Master conquestа просто зникли. Ще мить і потужний вогняний потік помчався на Занпакто. В повітря піднялося море піску, відбувся вибух, все розліталося і хмари пилу покрили навколишні краєвиди. Несподівано з цієї хмари вилетіло три гострих батога. Вони швидко наблизилися до супротивника і прохромили тому броню. Тепер Master conquest потягнув все на себе і коли Катейроні був зовсім поруч, то вгатив того ліктем по шиї.
Аранкар впав на землі і через декілька секунд знову прийшов до тями, але тепер він був в сфері ланцюгів так як до того Дріскол.
- Останні слова. – сказав Master conquest.
- Я буду тобі вдячний якщо ти забереш моє життя, вона нікому не потрібне. – Катейроні приготувався до своєї смерті, однак, перед цією сферою стала Інуое, вона закрила руками аранкара і сказала:
- Не треба, прошу, чи мало ще крові сьогодні пролилося? Ні, вистачить цих смертей. – тихо промовив вона.
- Добре, ви всі сваліть звідси, Занпакто скоро будуть шастати всюди і я думаю що зустріч з ними вам вкрай небажана. - Master conquest відпустив Катейроні і доторкнувся до свого вуха. (Там просто був передавач).
- Cyrus, зроби цим малятам прохід в Карекуру. – сказав ніби в небо Master conquest.
«Їм по прямій чи через розділитель душ?» - запитав абонент.
- По прямій, в них тут поранені і багато виснажених, нащо зайві ці стреси, вони і так сьогодні вже натерпілися. – закінчив Master conquest. Несподівано перед присутніми відкрився прохід і Занпакто показав туди рукою ніби запрошував своїх співрозмовників.
Вибору не було, хоча він звісно був, але Ічіго міг не дотягнути до того час. Саме тому, присутні довірилися Занпакто. Через цей портал пройшли абсолютно всі: Інуое, Чад, Ісіда, Сун – Сун, Апачі, Міла Роза та Катейроні. Сьогодні вони, можливо, стали новою силою, армією, яка змінила б цей світ і всі інші, хоча, хто знає.
*****
За поєдинком спостерігали двоє чоловік, скоріше 2 тіні. Кожен з них мав соколиний зір і тому, знаходячись на відстані 2 – 3 км. від місця бою міг легко бачити все, що там відбувалося. Постаті проаналізували побачене і нарешті один з них сказав:
- Я так і знав, Занпакто як завжди виграють в таких битвах. Поки вони сильніші за нас, але всі вони смертні, а ми ні.
- Ну воно то так, але зараз краще триматися від Занпакто подалі.
- Про що ви там говорите? – з тіні до них підійшов ще один чоловічок. Чесно кажучи він напевне єдиний темний, хто хоч подобував нагадував нормальну людину.
Хлопець був стрункий, високий, єдине що трохи псувало його зовнішній вигляд, були перемотані руки з який валив дим. Це звичайно була аура, але з боку, кожен міг поклястися що то дим.
- Нащо вам зараз Занпакто, вони просто можуть нас запечатати, а значить ми не безсмертні, констатуйте факти. Але зараз не про це, поки вони тут, треба забрати в Сейритеї мій Занпакто. – промовив цей чоловічок.
- Чому ти думаєш що він ще там? – запитав один з його спільників.
- Тому що Соукіоку шинігамі просто так не спекаються.
Кінець Битва за Уеко Мундо. Чекаємо виходу частини 2: «Демобілізація Сейритей».
← Ссылка на предыдущую главу
|
|
Фанфик Добавил: seryo |
Просмотров: 1461
| Рейтинг: 5.0/2 |
|
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|